Спецпроект

Походження Леніна: калмики, чуваші, євреї, німці, шведи...

У генеалогії творця Радянської держави Володимира Ульянова (Леніна) прочитуються п'ять гілок. До самого розпаду СРСР про предків людини, день народження якої відзначають саме сьогодні, дозволяли писати лише напівправду (рос.).

Первым известным предком Ленина по отцовской линии является Андрей Ульянин, крепостной крестьянин деревни Еропкино (сейчас - Пильненский район Нижегородской области).

На протяжении веков эта территория принадлежала чувашам и была заселена исключительно тюркоязычными племенами.

Праправнук Андрея Ульянина Николай Васильевич Ульянин (Ульянинов, Ульянов) в 1791 году получил от помещика Степана Михайловича Брехова вольную и переехал в Астрахань.

Там он женился на дочери мещанина Анне Алексеевне Смирновой, там же в 1831 году родился его сын, будущий отец Ленина.

Дед Анны Алексеевны - Лукьян Смирнов, потомок ойратов - кочевников, переселившихся в XIII веке в Центральную Азию, а в начале XVII века в междуречье Урала, Волги и Дона - судя по всему, принадлежал к богатым слоям феодальной знати.

Его сын Алексей был состоятельным человеком: имел солидный дом со службами, свой выезд, множество дворовых людей, вел широкую предпринимательскую и общественную деятельность.

Частина генеалогічного древа В.І. Ульянова (Леніна)

Прадед Владимира Ульянова по материнской линии Ицык (Ицко) Бланк являлся подданным Речи Посполитой, жил в Староконстантинове [нині - Хмельницька обл.]. Имел собственный дом, владел землей.

Его сын, Мойша Бланк, был записан в мещанское сословие города Староконстантинова Новоград-Волынского уезда и занимался в основном торговлей.

Дети Мойши Абель и Израиль в 1820 году приняли православие и полностью изменили имена: Абель стал Дмитрием Дмитриевичем, а Израиль Александром Дмтриевичем.

В 1824 году братья окончили Медико-хирургическую академию, получив специальность хирурга-акушера.

Дед Ленина, Александр Бланк, работал в различных городах России. Был женат на Анне Ивановне из богатой семьи Гроссшопфов. Но Анна умерла рано, в 1838 году.

От брака осталось шестеро детей, в т.ч. Мария, будущая мать Владимира Ульянова.

Канонічний знімок родини Ульянових. Майбутній революціонер - у нижньому ряду, справа

10 апреля 1841 года Александр Бланк получает разрешение на вступление в повторный брак с "вдовою чиновника 12-го класса фон Эссена Екатериною Ивановою" и женится на ней.

После ухода в отставку в 1847 году А.Д.Бланк, немного попутешествовав в поисках благоприятного места постоянного жительства, наконец, с семьей приезжает в Казань.

Что касается немецкой ветви, то, как уже было сказано, А.Д.Бланк был женат на немке А.И.Гроссшопф, родившейся в 1810 году.

Гроссшопфы происходили из Северной Германии (Любек, Мекленбург, Гольштейн), были богатыми и знатными. Некоторые представители этой ветви считались видными людьми не только в Германии, но и в немецкой колонии в Петербурге.

Прадедом Ленина по линии его бабушки Анны Ивановны был Йоган (Юган) Готлиб Гроссшопф (1756-1822), занимавший солидную должность в бюрократической иерархии российского государства.

Он начал свою карьеру в России с представителя немецкой торговой фирмы "Фридрих Шаде и К°" и дослужился до должности консультанта государственной юстицколлегии по делам Лифляндии, Эстляндии и Финляндии. Женат был Йоган Гроссшопф на шведке Анне Беате Эстедт.

Склейте мавзолей Леніна (паперова модель 1925 року)

Шведские родственники Ленина берут свое начало от семьи его прапрадеда, богатого предпринимателя, занимавшегося производством шляп в городе Упсала, Симона Новелиуса.

Внучка Новелиуса, Анна Кристина Борг, была замужем за сыном перчаточника Карла Рейнгольда Эстедта, богатым ювелиром Карлом Фредериком Эстедтом, уроженцем города Упсала. Позднее он с семьей переселяется в Санкт-Петербург. Его дочерью и была Анна Беата (Анна Карловна).

Джерело: http://genealogist.livejournal.com

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб