Чому українцями не сприймається концепція "Русского міра"

Пригадую, як на початку дев'яностих років возив до Києва агітаційні листівки, у яких йшлося про потребу українських громадян голосувати 1 грудня 1991 року на референдумі за державну незалежність України. У Львові на вокзалі, один радянський генерал, прочитавши листівку відгукнувся: "Нам во Львове не хватіло десять лєт...". Скоріш за все, ці слова потрібно розуміти як бажання радянської адміністрації зрусифікувати Львів так як це було зроблено раніше з Донецьком. Не сталося, і не могло статися.

Бог створив людину так, що усе щоб вона не задумала робити - спочатку має бути ідея. Якщо мені захотілося їсти, то передусім виникає ідея як це зробити - піти в кафе чи приготувати самому, якщо мені захотілося купити автомобіль - то насамперед має виникнути ідея щодо купівлі, і так далі. Те саме стосується і національної ідеї, попередні приклади на рахунок ідеї примітивні, але логіка та ж. Якщо нація, то спочатку виникає ідея створення нації, нація має мати свою державу, а здобуття, утворення власної держави головне для нації і її  національної ідеї. 

Здається, що українська нація пройшла через усі щаблі розвитку. Протоукраїнці ще до часів Київської доби робили різні державні утворення, називалися ці люди теж по різному, і скіфами, і антами, і русичами тощо. Формування української нації було важке і складне, навіть з радянської шкільної історії можна довідатися, що наші предки орали землю з мечем, шаблею за поясом. У будь який момент міг вискочити з різних боків ворог, якого потрібно було порубати на шматки щоб захистити свою сім'ю. Тоді такого поняття як нація чи національна ідея не було, але було поняття захистити свою сім'ю, свою родину, країну від нападників.

На сьогодні маємо державу, за яку пролито чимало крові наших попередників. Маємо кордони, інститути влади, економіку, народ, суспільство, тобто все те що потрібно аби називатися вільною країною, вільною нацією. Маємо і свою українську національну ідею. Світ створений так що в ньому не буває вакууму - пустого місця. Якщо в Україні не буде української ідеї то прийде інша, наприклад - російська.

Директор Інституту російської історії РАН, професор А.Н. Сахаров висловився таким чином щодо питань російської ідеї: "... Учитывая, что история Украины неразделима с историей России, такой подход дает возможность с объективных научных позиций показать историю становления украинского и русского народов, Украинского и Российского государств, их вековую общую историю, их взаимосвязь и взаимозависимость, вскрыть глубокие корни общности двух народов...".

До пам'яті пана професора, українська історія нероздільна з історією Литви, Польщі, Словаччини, Чехії, Румунії, Болгарії і навіть Туреччини та Грузії, і ці країни завжди мали взаємозв'язок і взаємозалежність, це якщо брати країни з якими ми маємо кордони (морські також), в цілому, історія України не роздільна з історією усієї Європи. А, глибоке коріння український народ крім названих народів зі слов'янських країн має з хорватами, сербами, словенцями тощо.

Ось ще одне висловлювання іншого вченого, теж росіянина Олександра Ципко - доктора філософских наук, головного наукового співробітника Інституту економіки РАН: "С исторической точки зрения точка не возврата к России для Украины еще не пройдена. Украина еще не потеряна для новой России окончательно, "западный вектор" Украины, спровоцированный распадом СССР, может затеряться в пучине экономических потрясений, которые ожидают в условиях глобального кризиса Украину. Но на Россию как на хранительницу общероссийского очага ложится громадная ответственность за сохранение самой возможности воссоединения русского мира. Вот почему мы обязаны быть честны во всем, что касается нашей общей российской истории и наших общих бед".

Ще з російських засобів масової інформації можна почути, що російський народ і український - це один народ, що українська держава - це прикра помилка, що українська мова - діалект російської, що потрібно написати спільну історію, звісно, точка зору на спільну історію має бути російською і таке інше.

Уже з кількох цитат розуміємо наміри російської пропаганди, розуміємо також і те що деяким російським вченим потрібно відпрацьовувати зарплату яку їм дає державна влада. Але, перш ніж пхатися в українську історію, російським професорам потрібно було б вивчити добре свою російську. А там не тільки імперські замашки, підкорення інших народів, а є багато і непокори тоталітарним, авторитарним режимам. Щось давно не згадуються російськими ЗМІ повстання Ємелі Пугачова або Стєнькі Разіна.

Мабуть сучасні російські вчені дотримуються теорії про те, що, російська супердержава, російська імперія не можлива без України. Якщо російські вчені були б уважні, то побачили б у своїй історії, що завжди російські наддержави розвалювали саме непокірні українці. Яскравим прикладом є і 1991 рік, відновлення української державності та голосування за неї на референдумі.

На жаль, в Україні присутні українська і нав'язана нам російська ідея. Українська ідея передбачає розвиток української держави, зміцнення її найголовніших інститутів: демократії, громадянського суспільства, правової держави, ринкової економіки, піднесення української мови у всіх сферах життя країни, міжнародна діяльність і інше. Російська ідея передбачає ліквідацію усього цього.

Враховуючи апетити Москви перетворити Україну на новітню колонію, мусимо визнати і те, що боротьба ідей не припиняється і не скоро припиниться. Усе залежить від, саме, української ідеї, яка на сьогодні, має витримати натиск російської, і витіснити її зі своєї території. Це справа честі кожного українського громадянина. Історичний досвід нам підказує, що при всіх проблемах української ідеї, в кінцевому результаті вона все таки перемагає.

Щоби пришвидшити український поступ, потрібно українському громадянському суспільству запитати у влади ПР, з якою ідеєю вона має намір дивитися у майбутнє - з російською чи з українською, чи бути ніякою. У такої влади є тільки два виходи, або громадянське суспільство змусить її бути українською і захищати українські інтереси, або сказати їй до побачення. Другий варіант має вигляд більшої ймовірності до здійснення.

Не потрібно російським науковцям і пропагандистам мріяти про точку не повернення України в лоно матушки Росії, така точка уже давно пройдена, підтвердженням того є і слова генерала двадцятирічної давності у Львові на вокзалі про те, що завжди щось бракує...

Одне слово, концепція "Русского міра" не сприймається українцями тому, що в нас є своя концепція  української національної ідеї. Згідно цієї концепції Україна незалежна держава, українська нація вільна і самодостатня, прямує не до євро-азійського простору "русского міра", до якого не має стосунку, на географічній території України Азії немає, а до об'єднаної Європи, частиною якої є, в НАТО і ЄС. І ніхто нас в цьому напрямку не зупинить.