Побічний ефект знесення пам'ятника маршалу Конєву

Демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям

Нещодавній демонтаж празького пам'ятника маршалу Конєву має один несподіваний побічний ефект. Позитивний побічний ефект.

Справа в тому, що після зникнення з карти міста маршала Конєва головним празьким пам'ятником Червоній армії автоматично стає знаменитий пам'ятник "Братання" у вигляді солдат, які цілуються. Він стоїть у парку біля залізничного вокзалу. Інших просто не залишилося.

І це прекрасно відразу з кількох причин.

По-перше, це хороша статуя талановитого чеського скульптора (чого не можна було сказати про знесений пам'ятник маршалу Конєву). Скульптор Карел Покорни вважається далеко не останнім учнем знаменитого Мисльбека. Тобто пам'ятник продовжує чудові традиції чеської модерністської скульптури першої половини XX століття.

л

Статуя "Братання" (Sbratření) в парку біля головного залізничного вокзалу Праги.

Скульптор: Карел Покорни (Karel Pokorný). 1946-1947 роки. Оригінал статуї в 1951 році був встановлений перед залізничним вокзалом у місті Чеська Тршебова (Česká Třebová). Копію в 1960 році встановили перед будівлею головного залізничного вокзалу Праги. Після будівництва нового вестибюля вокзалу переміщена на нинішнє місце в східній частині парку.

Володимир Поморцев

По-друге, пам'ятник майже позбавлений впливу ідеології. Статуя була створена в перші повоєнні роки і навіть місяці - ще до захоплення влади в країні комуністами і тим більше до радянської інтервенції в Чехословаччину в серпні 1968 року.

Статуя цілком чесно відображає ставлення пражан до простих червоноармійців відразу після війни.

По-третє, гомоеротичний підтекст, який статуя набула в останні десятиліття, надає пам'ятнику трохи іронії. Звісно, нічого такого автор не планував. Але ж це чудово, що саме така статуя була встановлена на батьківщині головного антивоєнного роману в історії світової літератури.

Поцілунок взасос червоноармійця і чеського партизана гідний стати головним пам'ятником загиблим у Другій світовій війні в країні, яка подарувала світові бравого солдата Швейка.

Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Володимир Поморцев

По-четверте, цей памʼятник дивним чином римується з гаслом, під яким Чехія увійшла в нинішній період своєї історії. Йдеться, звісно ж, про велике гасло Вацлава Гавела "Правда і любов переможуть брехню і ненависть!".

Це робить празький пам'ятник не тільки гідним продовжувачем чудових традицій чеської культури, але одночасно дуже сучасним і наповненим актуальними смислами.

Такий пам'ятник проблематично буде знести, навіть якщо таке бажання у когось раптом з'явиться. Щонайменше, на сьогодні статуя є в реєстрі пам'яток культури Чехії. Тобто для її демонтажу потрібна згода чиновників міністерства культури.

Найкраще, що можуть зробити сьогодні прихильники і противники пам'ятника маршалу Конєву - усвідомити, що демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям.

Залишається лише злегка впорядкувати навколишню територію, яка сьогодні приваблює тільки різні асоціальні елементи, і почати приносити сюди квіти.

Кирило Галушко: Деякі міркування "фахового історика" щодо "Історії України від Діда Свирида"

Звісно, що ці міркування більше звернуті до тих добродіїв, хто ще не стикався із цією хвундаментальною працею. Але не завадить і давнім шанувальникам. Усе ж доробок Діда звернутий на широкий загал, життя триває і усілякі поточні «кон’юнктури» змінюються рік від року. А може там фахові історики, «міські» високочолі інтелектуали, а не «сільські дідугани» зневажливо сміються над цією «попсою».

Станіслав Росовецький: І все ж таки це сучасна біографія Шевченка

Я не проти Шевченка-пророка, і Шевченка-міфотворця, навіть Шевченка-шамана. Ніколи не погоджуся лише з ототожненням поета з кобзарем. Але теза, що Шевченко після заслання продовжував свою революційну діяльність борця за національне визволення свого народу - це явище історичної правди

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: пам'ятки на наступний рік

День розчарування. Розпогодилось, ніч була ясна, хоч і холодна, температура помітно ниже нуля, різкий вітер. Та невдовзі після старту ми вийшли на дуже погану поверхню. Поні часто загрузали в снігу по коліна, а нанесений хуртовиною м'який сніг лежав купами, спричиняючи сильне тертя полозів

Ольга Перебийніс: Драма Музею визвольної боротьби України

76 років тому - 14 лютого 1945 року авіація союзників бомбардувала Прагу. Серед кількох сотень празьких будівель, які були практично повністю зруйновані, був і Музей визвольної боротьби України. В результаті бомбардування було втрачено значну частину фондів, а те, що вціліло, пізніше було знищено, розпорошено, розкрадено, а також вивезено "освободітєлями" з НКВС до СРСР