Побічний ефект знесення пам'ятника маршалу Конєву

Демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям

Нещодавній демонтаж празького пам'ятника маршалу Конєву має один несподіваний побічний ефект. Позитивний побічний ефект.

Справа в тому, що після зникнення з карти міста маршала Конєва головним празьким пам'ятником Червоній армії автоматично стає знаменитий пам'ятник "Братання" у вигляді солдат, які цілуються. Він стоїть у парку біля залізничного вокзалу. Інших просто не залишилося.

І це прекрасно відразу з кількох причин.

По-перше, це хороша статуя талановитого чеського скульптора (чого не можна було сказати про знесений пам'ятник маршалу Конєву). Скульптор Карел Покорни вважається далеко не останнім учнем знаменитого Мисльбека. Тобто пам'ятник продовжує чудові традиції чеської модерністської скульптури першої половини XX століття.

л

Статуя "Братання" (Sbratření) в парку біля головного залізничного вокзалу Праги.

Скульптор: Карел Покорни (Karel Pokorný). 1946-1947 роки. Оригінал статуї в 1951 році був встановлений перед залізничним вокзалом у місті Чеська Тршебова (Česká Třebová). Копію в 1960 році встановили перед будівлею головного залізничного вокзалу Праги. Після будівництва нового вестибюля вокзалу переміщена на нинішнє місце в східній частині парку.

Володимир Поморцев

По-друге, пам'ятник майже позбавлений впливу ідеології. Статуя була створена в перші повоєнні роки і навіть місяці - ще до захоплення влади в країні комуністами і тим більше до радянської інтервенції в Чехословаччину в серпні 1968 року.

Статуя цілком чесно відображає ставлення пражан до простих червоноармійців відразу після війни.

По-третє, гомоеротичний підтекст, який статуя набула в останні десятиліття, надає пам'ятнику трохи іронії. Звісно, нічого такого автор не планував. Але ж це чудово, що саме така статуя була встановлена на батьківщині головного антивоєнного роману в історії світової літератури.

Поцілунок взасос червоноармійця і чеського партизана гідний стати головним пам'ятником загиблим у Другій світовій війні в країні, яка подарувала світові бравого солдата Швейка.

Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Володимир Поморцев

По-четверте, цей памʼятник дивним чином римується з гаслом, під яким Чехія увійшла в нинішній період своєї історії. Йдеться, звісно ж, про велике гасло Вацлава Гавела "Правда і любов переможуть брехню і ненависть!".

Це робить празький пам'ятник не тільки гідним продовжувачем чудових традицій чеської культури, але одночасно дуже сучасним і наповненим актуальними смислами.

Такий пам'ятник проблематично буде знести, навіть якщо таке бажання у когось раптом з'явиться. Щонайменше, на сьогодні статуя є в реєстрі пам'яток культури Чехії. Тобто для її демонтажу потрібна згода чиновників міністерства культури.

Найкраще, що можуть зробити сьогодні прихильники і противники пам'ятника маршалу Конєву - усвідомити, що демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям.

Залишається лише злегка впорядкувати навколишню територію, яка сьогодні приваблює тільки різні асоціальні елементи, і почати приносити сюди квіти.

Дорж Бату: Голодомор. Різні народи – одна історія

Дідусеві Жанчубу 97 років. Коли почалась колективізація, йому було усього сім. Жанчуб баабай погано пам’ятає свою батьківщину. Те, що пам’ятає, волів би забути, але не може. Дідусь Жанчуб – бурят-монгол, батьки котрого втікли у Китай від жахів радянської колективізації на території сучасної Бурят-Монголії, котра почалась на початку 1930-х років.

Маріанна Душар: День Подяки з українським смаком

День Подяки – Thanksgiving – одне із улюблених свят американців, не залежно від їх походження. І американські українці – не виняток. Однак, кожна хвиля еміґрації сприймала це свято по різному. Одні охоче переймали традицію своєї нової батьківщини, інші ж до останнього опиралися, вважаючи її загрозою їхній українській ідентичності. В чому ж загроза, і що змогли додати українці до традиційного американського свята? До Дня Подяки ми зробили невелику оповідь про традиції свята в родинах української діаспори третьої хвилі.

Іван Синєпалов: “Бога ради, подбайте про наших близьких”

Ці свої останні слова капітан Роберт Скотт виведе тремтливою рукою у щоденнику 29 березня 1912 року. Але до того ще дуже далеко, бо сьогодні – тільки 25 листопада 1910, Скотт тільки-но збирається покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Національний музей Революції Гідності: Звернення Музею Майдану щодо спроб його дискредитації

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі “є підстави припускати” – взагалі з методички провокатора-початківця.