Після Перемоги

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: «Як ви зараз?». А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися. І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все. Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць

 

У ту саму мить, як ми переможемо в цій війні, ми всі обіймемося.

Попри масне волосся, запашні тіла без душа та навіть відсутність масок. Обіймемося.

Ми вийдемо з метро та холодних підвалів. Потім швиденько в душ. Ну, добре, ще трошки. І ще. Ми закапаємо наші втомлені від новинних скролів та недосипів очі. І знімемо з вікон ікси.

А потім до справи. Ми полікуємо ранених та гірко оплачемо вбитих. Так гірко, що у кожному місті та селищі зʼявиться свій Гіркий став.

Збудуємо нові мости. Порозгрібаємо брухт на вулицях, поладнаємо та відбудуємо дома. Нові, великі. Щоб Гамлету було де картини малювати. Ми відмиємо бруківку — нам не звикати.

Потім набʼємо собі на грудях слово "паляниця" та число 13. А потім із залишків запасів наваримо борщу, баношу та вареників. О, що то будуть за вареники! На них зʼїдуться усі іноземці, що виходили на нашу підтримку у своїх містах.

Повернуться і ті українці, що поїхали. На дорогах будуть колосальні затори, тому що всі дуже захочуть до своїх рідних міст — таких відмитих і відремонтованих.

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: "Як ви зараз?". А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися.

І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все.

Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць.

До речі, з того часу салюти у нас будуть заборонені по-справжньому. А за найменшу невинну петарду школота матиме стільки штурханів і стільки криків! "Не за те ми воювали!" — будемо кричати ми у самі вуха школоті.

Отак буде круто, коли переможемо в цій війні.

А може і ще крутіше.






Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.

Юрій Юзич: Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Богдан Червак: Україна між державною традицією УНР та УРСР

Щоб подолати більшість історичних міфів, створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями. Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки.