Україна вимагає санкцій у сфері культури щодо Російської Федерації

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти закликає обмежити культурну присутність Росії на міжнародній арені

 

Відповідна заява Державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти оприлюднена на Урядовому порталі.

"Зважаючи на те, що Російська Федерація свавільно порушує міжнародні договори та суспільні норми, вимагаємо вслід за політичними, економічними, спортивними й іншими санкціями накласти на неї також культурні санкції, і тим самим обмежити її культурну присутність на міжнародній арені. У цій фактично тоталітарній країні культура виконує сервісну функцію і слугує політичній пропаганді", - йдеться у заяві

Так, як зазначається в заяві, від імені України та країн-партнерок, вимагається:

1. Скасувати всі проєкти, до яких причетна Російська Федерація, та проєкти, які мають фінансування російського походження.

2. Заборонити роботу російських культурних центрів на території держав-партнерок.

3. Вилучити з наглядових рад та культурних альянсів громадян Російської Федерації, відмовитися від спонсорства та організаційної підтримки.

4. Скасувати участь Російської Федерації (так, як вже скасовано її участь у Євробаченні) у міжнародних фестивалях, виставках, форумах та мистецьких подіях, серед яких:

а) виставки та ярмарки сучасного мистецтва, зокрема Венеційська бієнале, Art Basel, Documenta та інші;

б) Каннський, Берлінський, Венеційський та інші міжнародні кінофестивалі;

в) Зальцбурзький фестиваль, Авіньйонський фестиваль, Фестиваль Арена ді Верона та інші театральні й музичні події;

г) Літературні події, серед яких Франкфуртський книжковий ярмарок, Лондонський книжковий форум тощо;

5. Унеможливити висвітлення російської культури в мас-медіа;

6. Припинити співпрацю з артистами та митцями, які відкрито підтримують режим Володимира Путіна, як це вже зробили Мюнхенська філармонія, Роттердамський філармонійний оркестр, Театр Ла Скала, Королівська опера в Лондоні та багато інших культурних організацій, що виявили солідарність із Україною.

"Ми, люди, які працюють з культурою і мистецтвом, високо цінуємо позицію деяких російських митців, що відкрито засудили агресію та військові дії Російської Федерації проти України. Мистецтво завжди стоїть на передовій гуманістичних цінностей. Ми розуміємо, що культура не може слугувати пропагандистським цілям, а має бути спрямованою на розвиток критичного мислення та пошук діалогу. Російська Федерація – агресор. Її культура – токсична! Не будьте співучасниками!" ,- закликається у заяві.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?