Спецпроект

Про календар та відзначення Різдва

Святкування Різдва "з усим цивілізованих світом" для мене, що називається, guilty pleasure. Натомість витягти зі скрині рушник та зварити кутю 7 січня стало для мене такою собі противагою комерційному та медійного безумству, що несеться за два тижні до того. Різдво - це коли більшість друзів їдуть додому, до батьків. Натомість до 7 січня більшість друзів та знайомих поверталися на роботу чи місце навчання, тому я відігрувалася, влаштовуючи вечірки тоді, коли Різдво святкувала я

 
Стоп-кадр з фільму "Українські зимові свята" (Канада, 1942)

Писати про святкування цього року якось не випадає, але не забуваймо, що і ми колись святкували, і ще будемо. Так от, що думаю про зміну дат.

Може не суголосно з нинішнім трендом, для мене Різдвом за юліанським календарем має певну сентиментальну цінність. Це не є якась давня чи сімейна традиція, а наслідок мого життя у Штатах, Німеччині, Італії тощо протягом останніх 16 років.

Річ у тім, що в західних країнах (а нині й глобально) - це величезна комерціалізована інституція, з мультимільярдними оборотами.

Я не маю нічого проти того, що люди купують ялинкові прикраси, дарують одне одному подарунки тощо. Але соціальні, економічні та екологічні аспекти цього свята мають дуже-дуже непривабливий бік.

Отож святкування Різдва "з усим цивілізованих світом" для мене, що називається, guilty pleasure.

Натомість витягти зі скрині рушник та зварити кутю 7 січня стало для мене такою собі противагою комерційному та медійного безумству, що несеться за два тижні до того.

Є ще друга причина. Різдво - це коли більшість друзів їдуть додому, до батьків. Для людини, в якої власної родини, поза Україною, не було, це було дуже депресивне "свято".

Натомість до 7 січня більшість друзів та знайомих поверталися на роботу чи місце навчання, тому я відігрувалася, влаштовуючи вечірки тоді, коли Різдво святкувала я. Це вже було набагато веселіше.

 

До чого я це все пишу? Я не знаю,чи святкуватиму цього разу Різдво за старим стилем, але припускаю, що в майбутньому - цілком можливо.

Але це результат мого суб'єктивного досвіду, а не якась освячена та непорушна "традиція".

Я - не релігійна людина, але, наскільки знаю, використання юліанського календар, не належить до догматів віри і взагалі якогось релігійного змісту не має, а просто результат усталеної практики.

Я за те, щоб офіційний вихідний та церковне свято в Україні таки були 25 грудня, бо вагомих причин до протилежного неіснує.

А хто хоче приватно святкувати ще й за старим стилем, то на здоров'я!






Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».