Чому дратують "герої"?

Мабуть, кожна держава світу має найвище звання, яким нагороджує своїх визначних людей. У Франції це Орден Почесного Леґіону, у Польщі — орден Білого Орла, у Великобританії — Хрест Вікторії і т.д. У нас, в Україні, як знаєте, Герой України. Цю відзнаку почали вручати аж на сьомому році Незалежности. Особі, яка відзначена званням Герой України вручається орден «Золота Зірка» або орден Держави. І як то водиться, в пострадянському суспільстві, з цією нагородою в Україні вийшла ціла закаламанція

Мабуть, кожна держава світу має найвище звання, яким нагороджує своїх визначних людей. У Франції це Орден Почесного Леґіону, у Польщі — орден Білого Орла, у Великобританії — Хрест Вікторії і т.д. У нас, в Україні, як знаєте, Герой України.

Цю відзнаку почали вручати аж на сьомому році Незалежности. Особі, яка відзначена званням Герой України вручається орден "Золота Зірка" або орден Держави. І як то водиться, в пострадянському суспільстві, з цією нагородою в Україні вийшла ціла закаламанція. Найдивніше, що у вікіпедійній статті "Герой України" нема повного переліку Героїв України, хоча є "Список Героїв України". І там чимало суперечливих моментів. Відомі випадки, коли це найвище державне звання намагалися скасувати через суд або ж і скасували.

 

А також у списку бачимо деякі контроверсійні особи, які тепер або ж виявили свою прихильність до Росії (В. Богуслаєв), або ж їх звільнили за законом "Про очищення влади" (Ю. Алєксєєв), не кажучи про тих, хто не визначився під час російсько-української війни. Якщо хтось з журналістів узявся б дослідити наших Героїв, то ми дізналися б багато цікавого. Тепер, з'ясовується, є засекречені Герої України, які відзначилися в російсько-українській війні, що наразі можна зрозуміти.

Але суть в иншому. Лише в Росії, Україні й Білорусі, а, може, ще в якихось азіятських державах, є найвища відзнака "Герой". Це, наче свідчить про наш нерозривний зв'язок з радянсько-комуністичним минулим і з Росією. Не стало розуму в наших державних мужів у Києві, аби якось інакше назвати найвищу українську нагороду. Ба навіть забракло розуму розділити найвищу нагороду на дві рівноцінні, до чого навіть додумалися були в СРСР, де існував Герой СРСР і Герой Соціалістичної Праці.

А оскільки в українців слово "герой" асоціюється з воєнною доблестю чи з якимись неймовірними героїчними вчинками, то українці здивовано або обурливо сприймають повідомлення про те, що відзнакою "Герой України" нагороджують не справді героїв, а бізнесменів, політиків-перекинчиків, директорів великих заводів, письменників, спортсменів. Якщо підходити з такими мірками, то треба відвіяти половину "Героїв України". Хоча в положенні про нагороду "Герой України" пише, що це "найвищий ступінь відзнаки в Україні, що надається громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або видатного трудового досягнення". Тобто, даруйте за іронію, Герой СРСР і Герой Соціалістичної Праці вкупі.

Тому нашій найвищій владі треба змінити назву найвищої державної нагороди і розмежувати ці дві нагороди. Наприклад, "Лицарем України" може бути особа, яка здійснила визначний геройський вчинок, а "Обличчям України" чи "Прикладом України" може бути особа яка досягла визначних успіхів у праці, творчості, спорті, доброчинстві тощо. І забути про ордени з п'ятикутними зірками. Але, як розумієте, тепер нашій верховній владі не до цього. Тому треба трохи потерпіти і після Перемоги відрізати ще й цей радянсько-російський хвіст у нашій нагородній системі.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.

Світлана Строкач: Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?

: Позиція музею Булгакова стосовно висновку Інституту нацпам'яті про письменника

Нещодавно Український інститут національної пам’яті визнав російського письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. Літературно-меморіальний музей Булгакова опублікував свою позицію стосовно висновку УІНП.

Ярослав Пронюткін: "Могили і кров у воді", "поле замість лісу", "перетворення села на цвинтар": або що не так із маніпуляціями довкола Військового кладовища

Ідея Національного військового меморіального кладовища — це ідея важливого обʼєкта національного значення саме в лісі, серед дерев та спокою. Це наша концепція. І від неї ми не плануємо відходити. Розкладемо по полицях низку дискусійних питань.