Вулиця Жіночої Січі замість Донської. Пропозиції щодо перейменування вулиць в Ужгороді

У головному місті Закарпаття досі немає вулиць Івана Чендея, Олега Куцина, Петра Скунця, Михайла Колодзінського та низки інших видатних людей.

Звертаємося до Ужгородської міської ради щодо необхідності перейменування вулиць на честь видатних громадських, культурних та військових діячів краю.

У головному місті Закарпаття досі немає вулиць Івана Чендея, Олега Куцина, Петра Скунця, Михайла Колодзінського та низки інших видатних людей.

Список наших пропозицій, які ми подали на міську раду:

1) Вулиця Льва Толстого - вулиця Івана Чендея

Іван Чендей - видатний український письменник, кіносценарист, журналіст, фольклорист, перекладач, співзасновник Народного Руху та PEN-Ukraine, лауреат Шевченківської премії (1994).

Співавтор сценарію всесвітньовідомого фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків" (1964).

 

2) Вулиця Крилова - вулиця Олега Куцина

Олег Куцин - український громадський, політичний та військовий діяч, командир Окремої зведеної штурмової роти "Карпатська Січ" 93-ї механізованої бригади Збройних сил України.

З початком повномасштабної російської агресії 24 лютого 2022 року патріоти без досвіду бойових дій та добровольці з інших країн згуртувалися навколо ядра ветеранів "ОДЧ Карпатська Січ", створивши добровольчий батальйон. Вони обороняли Київ, тримали позиції в Ірпіні, Романівці, Стоянці та на Броварському напрямку. Після деокупації Київщини підрозділ виконує завдання на Ізюмському напрямку.

19 травня 2022 року на знак визнання високих заслуг добровольчого загону головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний за поданням ОК "Схід" утворив 49-й окремий стрілецький батальйон "Карпатська січ" ЗСУ, командиром якого став Олег Куцин.

Загинув на командному пункті у селі Вірнопілля під час боїв за Ізюм від прямого влучання російської артилерії.

 

3) Вулиця Достоєвського - вулиця Михайла Колодзінського

Михайло Колодзінський - діяч УВО та ОУН, начальник Генерального штабу Карпатської Січі (19.01.1939—19.03.1939), Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України (16-19.03.1939)

 

4) Вулиця Лобачевського - вулиця Братів Кедюличів

Іван Кедюлич - український військовик, поручник Карпатської Січі та УПА, командир тактичних відтинків УПА ТВ-19 "Камінець" та ТВ-25 "Закарпаття".

Панас Кедюлич - активний громадський і політичний діяч, працівник міністерства внутрішніх справ Карпатської України.

 

5) Вулиця Юліуса Фучика - вулиця Івана Шпонтака

Іван Шпонтак - український військовик, сотник УПА, командир куреня "Месники", командир ТВ-27 "Бастіон", командир сотні, згодом куреня "Месники", шеф штабу ВО-6 "Сян". Народився в 1919 році в селі недалеко від Ужгорода. Був сільським вчителем.

У 1939 році пішов добровольцем у Карпатську Січ.

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу.

 

6) Площа Пушкіна - площа Петра Скунця

Петро Скунць - український поет, фольклорист, краєзнавець, член Національної спілки письменників України з 1962 року. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1997).

 

7) Вулиця Вакарова - вулиця Василя Пачовського

Василь Пачовський - український поет, історіософ і мислитель. 1920 року Василь Пачовський переїхав до Ужгорода, де розпочався закарпатський період в його житті. Від 11 жовтня 1920 року до 31 серпня 1929 року вчителює у Берегівській державній гімназії та провадить активну громадську діяльність на Закарпатті.

Автор книги - Срібна Земля: тисячоліття Карпатської України

 

8) Вулиця Сурікова - вулиця Юрія Бадзьо

Юрій Бадзьо - літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років.

Впродовж 1989–1990 років працював завідувачем відділу Товариства української мови імені Тараса Шевченка, 1990–1992 — голова Національної ради Демократичної партії України. З червня 1993 року працював науковим редактором в Інституті філософії НАН України. Член Спілки письменників України з 1996 року.

 

9) Вулиця Кідрата Рилєєва - вулиця Дмитра Креміня

Дмитро Кремінь - поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України (2016), лауреат Шевченківської премії (1999).

 

10) Вулиця Челюскінців - вулиця Михайла Габовди

Михайло Габовда - референт зв'язку крайового Проводу ОУН "Закарпаття" (1944—1945). 18 липня 1945 його заарештували агенти НКВС. 8 грудня 1945 розстріляний в Ужгородській в'язниці. Похований у братській могилі в районі проспекту Свободи в Ужгород.

 

11) Вулиця Чкалова - вулиця Мотрі Братійчук

Мотря Братійчук - український астроном, кандидат фізико-математичних наук, професор кафедри оптики Ужгородського університету. Засновник лабораторії космічних досліджень при цьому університеті.

 

12) Вулиця Короленка - вулиця Подружжя Ганичів

Подружжя Ганичів (пані Оксана – докторка медичних наук, засновниця і керівник єдиного в Україні Науково-дослідного інституту фітотерапії, очільниця обласної організації Союзу українок, пан Михайло – доктор медичних наук, академік Академії наук вищої школи, заслужений професор УжНУ)

 

13) Вулиця Гвардійська - вулиця батальойну "Сонечко"

Добровольчий розвідувальний батальйон "Сонечко" - підрозділ, який створено закарпатцями, який захищає територіальну цілісність України.

 

14) Вулиця Донська - вулиця Жіночої Січі

Жіноча Січ - жіноча організація Карпатської Січі, яка проводила вишкільну, просвітницьку та культурну діяльність на території краю.

 

15) Вулиця Брестська - вулиця Олекси Мишанича

Олекса Мишанич - український науковець, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України (1997)[1], керівник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України, фундатор української школи медієвістики, лавреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1988).

 

16) Вулиця Шишкіна - вулиця Юрія Шанти

Юрій Шанта - член Карпатської Січі, один з найбільш активних діячів Карпатської України в еміграції.

 

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.