Як з’явився синьо-жовтий прапор в крижі синьо-білого?

На світлині зображений георгіївський кавалер, уродженець Санкт-Петербургу. Саме він був ключовою людиною, яка запровадила синьо-жовтий прапор, що й сьогодні використовує Військово-морський флот України. Коли він помер – жодна російська газета не надрукувала його некрологу. Так імперці його ненавиділи. А українські – написали. І пояснили, як з’явився синьо-жовтий стяг із трансформованим Андріївським хрестом на прапорі ВМФ України.

 
Микола Максимів

На світлині зображений георгіївський кавалер, уродженець Санкт-Петербургу. Саме він був ключовою людиною, яка запровадила синьо-жовтий прапор, що й сьогодні використовує Військово-морський флот України. Коли він помер – жодна російська газета не надрукувала його некрологу. Так імперці його ненавиділи. А українські – написали. І пояснили, як з'явився синьо-жовтий стяг із трансформованим Андріївським хрестом на прапорі ВМФ України.

Це Микола Лаврентійович Максимів. Так його називали українці, справжнє прізвище – Максімов. Народився він у 1880 році. 21-річним юнаком закінчив Морський кадетський корпус. Учасник російсько-японської війни, брав участь в обороні фортеці Порт-Артур. Після тієї війни закінчив військово-морську академію.

За бойові заслуги відзначений купою російських імперських нагород. Усю свою молодість служив на різних кораблях. Революція 1917 року застала його на Балтійському флоті. Там, як відомо, на кораблях служило багато українців – така була імперська політика, подалі від дому.

У травні 1917 року безліч європейських і російських газет надрукували виступ Максиміва перед фінськими студентами в Гельсінкі: "Майбутнє… Росії не буде забезпеченим, якщо не буде визнаним національний принцип – права всіх народностей імперії на вільний розвиток". Далі більше: "Не може бути жодного питання про повернення до старого становища, утвореного царизмом на базі пригнічення всіх національних устремлінь".

Саме за цей виступ його страшно не взлюбили імперці. Після проголошення І-го Універсалу в Києві Микола Максимів приєднався до тих, хто українізували флот. Вступив на службу УНР ще за часів Центральної Ради. Врешті-решт у 1918 році став товаришем, тобто заступником, морського міністра Української Держави. А коли 20 травня того ж року контр-адмірал Покровський звернувся з пропозицією підняти на всіх кораблях флоту синьо-жовті прапори, Максимів затвердив її.

Ідея полягала в тому, що в центрі білого прапора був синій хрест, який символізував розп'яття Святого Андрія Первозваного. Святого, який – за легендами – першим хрестив Русь-Україну на місці, де згодом постане Київ.

 

"Щодо права Великоросії на Андріївський прапор, воно сумнівне. По-перше вона відмовилась від нього під час революції, а головне – прапор воєнної фльоти росії в епоху петра великого, основника фльоти, складався з московських національних кольорів: біло-синє-червоного з двоголовим орлом у центрі" - йшлось у пояснювальній записці щодо запровадження українського морського прапора, яка після Другої світової війни зберігалась в архіві Євгена Бачинського у Женеві.

Уся ініціатива, за твердженням Покровського, була погоджена радою адміралів Української Держави. І він лише переслав її. Співавтором листа був лейтенант Деменко. Адмірал Максимів поставив на документі наступну резолюцію: "Вповні згоден. Видати проєкт приказу по фльоті". Геральдична комісія на чолі капітанами першого рангу Олександром Гаддом і Миколою Злобіним дещо поправила ідею, використавши біло-синю кольорову гаму Андріївського хреста в дизайні, скопійованому з прапора ВМФ союзної Німеччини.

18 липня 1918 року гетьманом був затверджений Наказ ч. 192/44: "Військовий прапор Украінськоі Держави - білий прапор з рівним синім хрестом, якій ділить прапор на чотире рівних частини… В крижі.. міститься національний прапор Держави, (складений з блакитної і жовтоі горізонтальних смуг), в центрі якого міститься золота печатка Св. Володимира".

 

Етнічний росіянин Максимів не підтримав Директорію, він був прихильником ідеї відновлення союзної російської держави, без більшовиків. Як і багато інших старшин Української держави, а також українців Кубанського війська воював в денікінській армії. Опісля емігрував до Франції.

Перед смертю контр-адмірал Української Держави Микола Максимів розповів в Ніцці полковнику Дмитру Юськіву про історію з прапором. Сказав, що "…він гордий, що це міг вчинити для України". Про смерть Максиміва росіяни не повідомили українців, поховали його самі.

Але місцева українська громада зібралась на його могилі і відправила українською мовою Парастас за спокій душі небіжчика. На могилі якого немає напису, що він був українським адміралом. Наказ про надання найвищого його військового ступеня - контр-адмірала - видав гетьман Української Держави Павло Скоропадський.

Теми

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.