У Чорному морі знайшли затонуле судно часів Другої світової

На Одещині в акваторії Чорного моря біля курортного селища Лебедівка на затонулому морському судні часів Другої світової війни знайшли кілька десятків снарядів. Наразі тривають роботи із їх вилучення.

Про це повідомили у пресслужбі ДСНС.

 

"За період з 7 червня водолазами-саперами ДСНС обстежено 18 000 квадратних метрів дна, вилучено 49 артснарядів калібру 75 мм, 5700 одиниць підривників та 12350 одиниць інших вибухонебезпечних предметів", – йдеться в повідомленні.

Надзвичайники зазначають, що спеціальні роботи тривають щодня. При цьому працівники ДСНС застосовують водолазне спорядження та спеціальні технічні прилади, для "гарантування безпеки громадян у місцях курортного відпочинку".

"До проведення спеціальних робіт залучено 8 фахівців та 2 одиниці спеціальної техніки", – підкреслили у пресслужбі ДСНС.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.