Дмитро Рубашевський (Ганс) - Герой України

Підпишіть петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Дмитру Рубашевському (Гансу), родом з Білорусі.

 
Дмитро Рубашевський (Ганс)

Важко...

Це Дмитро Рубашевський (Ганс). Мій побратим і поранений.

Після обміну я дізналася, що Ганс героїчно загинув поки я була в потойбіччі життя, як і багато хто з моїх побратимів.

Мені боляче.

Я постійно думаю щось на кшталт: а як би я була поруч, може мені вдалося би вруге повернути його до життя?...

Я часто згадую як Ганс дуже спокійно, з абсолютно буденною інтонацією питав мене тоді, того далекого травня:

- Тайро, ти ж скажеш мені правду? Хоча б одне око ціле? Я буду бачити?

Я пам'ятаю що після огляду запевнила Ганса що одне око скоріше за все буде бачити, і щось таке пожартувала - що він тепер як Одін, і віддав око в пошуках мудрості... (ну так, у комбат медиків стрьомні жарти) Ганс мені моментально повірив, і так же спокійно відрубився дорогою до госпіталя.

Я задіяла всю свою майстерність парамедика і довезла його в гарному стані, обережно поцілувала в розсічений лоб, передала в госпіталь.

Дмитро вижив, завдяки нашим лікарям зір на вцілілому оці складав 60%, і Ганс повернувся на фронт.

Втім всю історію цього неймовірного воїна ви можете прочитати в петиції що створили його друзі і рідні щодо нагородження Ганса вищою відзнакою нашої держави "Герой України", петицію яку я прошу вас підписати, бо жертва і мужність мусить бути достойно вшановані!

 
Юлія Паєвська і Дмитро Рубашевський (Ганс)

Петиція за посиланням, а нижче текст петиції:

***

Шановний пане Президенте України!

Звертаємось до Вас від імені всіх небайдужих громадян України. Просимо Вас нагородити званням "ГЕРОЙ УКРАЇНИ* з врученням ордену "ЗОЛОТА ЗІРКА" (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Дмитру Олеговичу Рубашевському 25.12.1991 р.н. уродженцю м. Брест, республіка Білорусь.

Свій шлях Воїна Дмитро Рубашевський "Ганс" розпочав у 2016 році, приїхавши з білоруського Бреста в Україну, щоби захищати Україну від російської навали.

3 березня по квітень 2016 року був у лавах батальйону ОУН.

3 квітня 2016 по червень 2018 року воював у складі Першої Окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Був командиром 2 взводу. Воював у найгарячіших точках на той час, таких як шахта "Бутівка", Піски, Авдіївка. На Дмитра "Ганса" покладався і цілковито довіряв його командир Дмитро Коцюбайло друг "Да Вінчі", відзначаючи його високий професійний рівень та самопожертву у боротьбі проти російського загарбника. За героїзм та відвагу в грудні 2017 року нагороджений орденом "Народний Герой України". Двічі поранений.

3 червня 2018 по червень 2019 року воював у складі 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії, ДШГ "Ведмеді". Під час виконання бойового завдання, в 2019р., отримав важке поранення, в результаті якого втратив око. Дмитро був командиром диверсійної групи, яка виконувала бойові завдання за лінією розмежування, приймаючи участь в штурмах позицій і диверсійних заходах. Втрата правого ока і пошкодження лівого не завадила другу "Гансу" виходити і працювати вночі в тилу супротивника.

Ще вище оцінював професійні і людські якості Дмитра його другий командир Кравцов Олександр, командир добровольчого піздрозділу ДШГ "Ведмеді" друг "Ведмідь", який пройшов бойовий шлях з самого початку війни, пройшовши запеклі бої за Маріуполь і "Азовсталь", пройшов полон, повернувся до лав ЗСУ і продовжує захищати рідну землю. Він завжди згадує "Ганса", як найкращого і найвідданішого своїй справі бійця, на якого рівнялись інші.

3 серпня 2020-го року був у лавах 24 -ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. В липні 2023р, нагороджений нагрудним знаком ' Знак пошани* міністром оборони України. Також за дорученням секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олексія Данілова, у вересні 2021р, був нагороджений відзнакою РНБО України III ступеня, за порятунок життя побратима. Повномасштабне вторгнення росії зустрів у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Дмитро Рубашевський будучи простим солдатом, входив до тактичної групи, яка проводила вилазки в тил противника.

Саме будучи у складі ротно-тактичної групи, він зі своїми побратимами зустрічали ворога на підході до села. Ганс вистріливши зі стугни, ранить командира тактичної групи російського батальйону , завдяки чому командира в подальшому було ліквідовано.

Дмитро Рубашевський загинув 12 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині, поблизу с. Ізюмське.

Не зважаючи на втрату ока та набуту інвалідність Дмитро продовжив виконувати свій обов'язок по захисту нашої Держави. Він був Героєм і героїчно, загинув, отримавши вогнепальне поранення.

Дмитро був Білорусом, який гідно та віддано виконував поставлені завдання для захисту України, із честю виконував обов'язок і до останнього подиху залишився вірний присязі. Відстоюючи та захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він віддав найдорожче - своє життя.

Указом президента України, Рубашевський Дмитро Олегович, в червні 2022 р., посмертно нагороджений орденом * За мужність" III ступеня, у вересні 2023р.. головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, посмертно нагородив "Хрестом хоробрих" Дмитра. Невигадані реальні історії про унікальну людину, яка вибрала шлях Воїна і загинула, як Воїн.

Надзвичайно скромна людина, за яку казали її дії-врятовані життя побратимів і численні знищені вороги.

На жаль, на сьогоднішній день в Законі України "Про державні нагороди", немає механізму отримання державної нагороди з присвоєнням звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" і врученням ордену "ЗОЛОТА ЗІРКА" іноземцям.

У зв'язку з цим, пане президенте просимо Вашого сприяння щодо внесення змін до Закону України "Про державні нагороди", і надати законну можливість СПРАВЖНІМ ГЕРОЯМ нашої Вітчизни отримати державну нагороду з присвоєнням звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" і врученням ордену "ЗОЛОТА ЗІРКА", ТИМ ХТО ВІДДАВ ЗА УКРАЇНУ САМЕ ЦІННЕ, ЩО В НИХ Є – СВОЄ ЖИТТЯ, незважаючи на громадянство.

Слава Україні!

Жыве Беларусь!

Юрій Юзич: Друг "Вовк"

Вбили Андрія Парубія. Як колись Бандеру, Коновальця, Петлюру. Для більшості – це вбивство діючого народного депутата, члена комітету з питань оборони і розвідки. Колишнього спікера українського парламенту, коменданта «Самооборони Майдану», секретаря РНБО. Для меншості це вбивство друга «Вовка» - одного з ключових творців українського молодіжного середовища, яке з кінця 1980-х готувалось не лише до здобуття незалежності України.

Юрій Луценко: "Став для молоді прикладом Чину". Пам'яті Андрія Парубія

Парубій жив метою - захистом української Держави. Всі побутові та політичні розмови він зводив на це. Інколи здавалося, що він по ночах говорив із своїм дідом та стрийками, і звітує їм про кожен крок, щоб не допустити помилок минулих спроб.

Володимир Бірчак, Володимир В'ятрович: Рука радянська на Волині

Фрагменти польських документів 1940-х років, де йдеться про роль совєтів у розпалюванні польсько-українського конфлікту.

Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".