Українське посольство завітало на «урочисте відкриття» виставки у Білорусі

Українські дипломати відвідали урочисте відкриття виставки автентичних українських рушників і народного одягу у Білорусі.

Про це інформує Посольство України в Республіці Білорусь.

16 червня дипломати відвідали територію Білоруського державного музею архітектури та завітали на виставку майстрині народної творчості Галини Безбородко, яка народилася в Україні, але проживає у Білорусі. 

"На виставці, яку відвідали дипломати посольства України в Білорусі, представлені рушники з різних регіонів України, народний жіночий одяг, вишивані сорочки. Присутні мали можливість послухати розповідь співробітників музею, які познайомили відвідувачів виставки з історією представлених експонатів", – йдеться у повідомленні.

Проте така ініціатива українського посольства викликало обурення у соцмережіах, адже з території Білорусі неодноразово здійснювалися обстріли України, а білоруський режим відтримує військову агресію Росії проти України.

"Тобто Ви дійсно не розумієте що коли в Україні війна і коли Білорусь на державному рівні підтримує нашого ворога Ви йдете на цю виставку і ще й продаєте це як власні культурні здобутки? Серйозно? І от цікаво, чия це була ідея? А приїдьте в Харків, Херсон чи Одесу! Підтримайте культурну спадщину там! А ще краще в Олешки! Соромно що Ви там нібито представляєте Україну!", - написала етнологиня Оксана Косміна.

 Посольство ніяк не прокоментувало обурення українців.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.