Спецпроект

Спогади білоруського художника про Голодомор в Україні

Спогади про Голодомор 1933 року на Харківщині, записані білоруським художником Алесем Пушкіним.

 

Працюючи в Білорусі, збирала спогади очевидців Голодомору. Один із таких родинних спогадів записаний відомим художником-реставратором Алесем Пушкіним білоруською, подаю переклад українською першої "авторської" сторінки: Спогади про Голодомор в Україні, записані художником Алесем Пушкіним, містечка Бобр, Крупський район Мінської області, Білорусь у 2008 р.

У нашій родині зберігся факт про Голодомор в Україні.

Моя мама, Сільманович Ганна походила з багатодітної сім'ї у якій було 9 дітей і жили вони у селі Миколаївка, Ухвальскої сільради Крупського району Мінської області. Народилася вона 10 червня 1928 року. була передостанньою 8 дитиною у сім'ї.

І от, за її переказами, вона часто цей факт розповідала, що у 1933 році мій дід Гіполік (Іпполіт) і баба Вульяна (Уляна) від злиденності, від бідності – усі ці 9 дітей, землі мало і вона біля болота, то дід працював на виготовленні смоли і у лісі на роботах з викорчовування пнів – піддалися на заклики сільрадчиків ухвалських – мовляв – їдьте в Україну, там дають хати безплатно і землю, і вирішили їхати в Україну жити.

Бо зі слів моєї матері, дуже тяжко було жити, вони маленькі, їй 5 років, восени, вночі з колгоспного складу, підкопувалися під стіну, - було таке (!) витягали руками хто 10, хто 20 картоплин, щоб принести додому, запастися картоплею на зиму.

І от дід Гіполік зібрав сім'ю, валізки, клунки, хату покинули на догляд сусідам, бо продавати не хотів – а можливо як там в Україні? Іще і не заживеться! – виїхали у 1933 році до Харківської області України.

Приїхали вони у якесь майже порожнє село – назву мама не згадала – і була частина хат білих, мазаних глиною і побілених, порожніх, біля кожної хати – садочок, частина землі і одразу їм віддали хату і землю місцева влада. Пояснили, що після голоду майже всі вимерли, що нема кому працювати у колгоспі і дуже раді, якщо дід піде на роботу у колгосп, та й старші дітки.

І от тільки місцевий чоловік який дивом залишився у живих, зі слів матері – розповів їм правду про жахливий голод, що у цьому будинку жила сім'я з п'яти осіб, що зостався тільки господар, який поховав у цьому садочку усіх дітей і жінку, а сам зійшов невідомо куди, і чи живий він іще – невідомо, але коли повернеться – то вам, білорусам, буде страшно, що він живий – а ви у його хаті.

Розповідав про те як під час голоду люди не витримували і хто сильніший – забирали останню їжу, чоловіки не такі сильні були, як жінки – і забирали їжу у своїх діток, які і помирали швидше за всіх, іще потім м'які частини їх тіл варили і їли.

Після цієї правди, цих розповідей про справжній стан речей в Україні, у цій Харківській області дід одразу зібрався і зранку з усіма клунками і дітьми виїхав додому, через Харків, він розумів, що у сільраді Ухвальській була така агітація і пропаганда – заселяти вільні землі України, а приїхавши – зрозумів усе.

Приїхав знову у свою маленьку хатинку на краю болота у своє село Миколаївка, Ухвальської сільради, Крупського району, Мінської області, де і прожив до 1958 року. Баба Вульяна прожила до 1983 р. Усі діти жили у Білорусі.

Лишився ось такий смішний спогад про цю поїздку за кращою долею в Україну після Голодомору, у 1933 році.

Пізніше, у 1990-і роки я дізнався про цю політику Сталіна – геноцид українського народу і заміну населення на спустошених землях. Мені стало зрозумілим усе: серед іншого, чому дід Гіполік швидко і правильно прийняв рішення не жити у хаті і на землі, яка мала свого відвічного господаря.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.