Одеса саботує закон про дерусифікацію

Більшість пам'ятників в Одесі російським імперцям, які відкривалися за участю росіян і радників путіна – стоять на своїх місцях, бо "не на часі". Знесення Катерини ІІ – це була велика красива ширма, яка стала можливою завдяки загальнонаціональному розголосу. Мер міста саботує не тільки закон про дерусифікацію, найбільший цинізм в тому, що Труханов дозволяє називати вулицю на честь сучасного героя України хіба на околиці Одеси.

 

Мер Одеси Труханов фактично створив "кишенькову" історико-топонімічну комісію, куди запросив, зокрема, одіозну матушку УПЦ МП Серафиму Шевчик, – екс-депутатку міської ради від "Партії регіонів", ініціаторку декількох поїздок українських дітей до гундяєва в Москву після окупації Криму і вторгнення Росії на Донбас.

Роль Сєрафіми, як і представників УПЦ МП в подіях 2 травня в Одесі - це тема, яку варто розслідувати, на моє переконання. Ця особа також "замовляла слівце" в гундяєва, щоб архімандрита Кирила Говоруна (за його інформацією), який відбиває у свою чергу зараз нищівну антиукраїнську інформаційну політику РПЦ на Заході, позбавили сану.

Її культурні пізнання в українській історії "у єдності з московським патріархом", в яких вона бідкається, що молодь навіть не знає, хто такий пушкін, я не коментуватиму.

Фактично, заручившись підтримкою таких персонажів на рівні міста (в ОМР у нього більшість), Труханов саботує не тільки закон про дерусифікацію (більшість пам'ятників російським імперцям, які відкривалися за участю росіян і радників путіна – стоять на своїх місцях, бо "не на часі"). Знесення катерини ІІ – це була велика красива ширма, яка теж стала можливою завдяки загальнонаціональному розголосу.

Але найбільший цинізм в тому, що Труханов (так само, як це робили російські окупанти в СРСР) – дозволяє називати (в кращому випадку) вулицю на честь сучасного героя України хіба на околиці Одеси, в приватному секторі.

В громадськості та сімей ветеранів є ініціатива переназвати конкретно 6 (!) імперських топонімів іменами шістьох загиблих військових. Вони поневіряються вже понад пів року, якщо не більше, зробили виставку окрему. Але робиться все, щоб цього не відбулось. Щодо відверто російських маркерів-пам'ятників – в хід пішов аргумент, що їх не можна чіпати, бо вони в зоні ЮНЕСКО.

На тлі методичного знищення росіянами одеситів це не піддається жодному здоровому глузду.

Олександр Сапронов: Про 60 мільйонів росіян імені Трампа та українську історичну шизофренію

З одного боку, ми всіляко заперечуємо будь-яку суб'єктність УРСР та українців у Радянському Союзі, говорячи про "радянсько-російських окупантів", з іншого ж – коли Трамп щось ляпне, всіляко намагаємось довести, що УРСР в контексті Другої світової таки мала суб'єктність.

Юрій Юзич: На війні загинув пластун та ОУНівець Костянтин Жук

У травні 2024 року, прикриваючи відхід побратимів у Вовчанську Харківської області, загинув командир штурмових підрозділів полковник Костянтин Жук.

Богдан Панкевич: Подія, яка засвідчила силу і зрілість громадянського суспільства. Спогади учасника Ланцюга Злуки

35 років тому 21 січня 1990-го відбувся грандіозний Ланцюг Злуки "Українська Хвиля" - живий ланцюг Львів-Київ. Присвячений вшануванню Акта Злуки 22 січня 1919 року. В часи СРСР це була наймасовіша акція протесту проти комуністичного режиму і свідчення про єдність українців. Зараз важко повірити, що все це вдалося організувати громадським активістам під проводом Народного Руху України без жодних засобів комунікації. Але близько мільйона людей взялися за руки і з'єднали обидві українські столиці.

Сергій Волянюк: Довкола подій 1945-го в селі Пужники

Питання, пов'язані з історією польсько-українських взаємин 1942–1947 рр., є досить важкими для обох держав. Вони стали заполітизованими, тому опинилися осторонь всебічного вивчення, аналізу та пошанування. На поодинокі голоси дослідників і дані з оригінальних документів державні діячі, медіа та громадськість, все менше звертають увагу. На противагу їм прийшли пропагандистські лозунги, заклики, статті, фільми та інші наративи насаджені зі сторони. Не винятком є ситуація довкола колишнього села Пужники, що до 1949-го існувало на півдні Тернопільської області.