Одеса саботує закон про дерусифікацію

Більшість пам'ятників в Одесі російським імперцям, які відкривалися за участю росіян і радників путіна – стоять на своїх місцях, бо "не на часі". Знесення Катерини ІІ – це була велика красива ширма, яка стала можливою завдяки загальнонаціональному розголосу. Мер міста саботує не тільки закон про дерусифікацію, найбільший цинізм в тому, що Труханов дозволяє називати вулицю на честь сучасного героя України хіба на околиці Одеси.

 

Мер Одеси Труханов фактично створив "кишенькову" історико-топонімічну комісію, куди запросив, зокрема, одіозну матушку УПЦ МП Серафиму Шевчик, – екс-депутатку міської ради від "Партії регіонів", ініціаторку декількох поїздок українських дітей до гундяєва в Москву після окупації Криму і вторгнення Росії на Донбас.

Роль Сєрафіми, як і представників УПЦ МП в подіях 2 травня в Одесі - це тема, яку варто розслідувати, на моє переконання. Ця особа також "замовляла слівце" в гундяєва, щоб архімандрита Кирила Говоруна (за його інформацією), який відбиває у свою чергу зараз нищівну антиукраїнську інформаційну політику РПЦ на Заході, позбавили сану.

Її культурні пізнання в українській історії "у єдності з московським патріархом", в яких вона бідкається, що молодь навіть не знає, хто такий пушкін, я не коментуватиму.

Фактично, заручившись підтримкою таких персонажів на рівні міста (в ОМР у нього більшість), Труханов саботує не тільки закон про дерусифікацію (більшість пам'ятників російським імперцям, які відкривалися за участю росіян і радників путіна – стоять на своїх місцях, бо "не на часі"). Знесення катерини ІІ – це була велика красива ширма, яка теж стала можливою завдяки загальнонаціональному розголосу.

Але найбільший цинізм в тому, що Труханов (так само, як це робили російські окупанти в СРСР) – дозволяє називати (в кращому випадку) вулицю на честь сучасного героя України хіба на околиці Одеси, в приватному секторі.

В громадськості та сімей ветеранів є ініціатива переназвати конкретно 6 (!) імперських топонімів іменами шістьох загиблих військових. Вони поневіряються вже понад пів року, якщо не більше, зробили виставку окрему. Але робиться все, щоб цього не відбулось. Щодо відверто російських маркерів-пам'ятників – в хід пішов аргумент, що їх не можна чіпати, бо вони в зоні ЮНЕСКО.

На тлі методичного знищення росіянами одеситів це не піддається жодному здоровому глузду.

Юрій Юзич: Коли створено Пласт? Не в 1912 році…

Донедавна усі запряжені члени Пласту одразу би сказали, що 12 квітня 1912 року. Однак після багатьох років досліджень істориків і дискусій Головна пластова булава цього року офіційно визнала нову дату: 21 квітня. Того дня було лиш створено гурток, який (невідомо коли), після складання пластової проби, склав пластову присягу.

Тарас Марусик : Поминальні дні на Байковому кладовищі

На толоці на Байковому кладовищі нас була невелика щопта - кілька співробітників Музею шістдесятництва, Олена Лодзинська, Олесь Біляєв, Олександр Ткачук, і приятель Музею, тобто я. Добре було б зробити таку толоку на поминальні дні традиційною, із залученням ширшої громадськості, адже окремі славні Українці не мають спадкоємців, які б могли доглядати за могилами — наприклад, славна свята українська родина Світличних.

Михайло Кальницький: Як 100 років тому керманичів київської міліції розстрілювали та садили за системну корупцію

Приводом для резонансного розслідування, що фактично обезголовило правоохоронні органи Києва і Київщини, стала порівняно незначна подія. У квітні 1925-го помічник начальника Київської губміліції Малишев несподівано отримав призначення до Черкас. Перед тим, як залишити попередню посаду, він мав відзвітувати про стан коштів місцевої промміліці. Аж раптом призначена для цього ревізія виявила певну нестачу.

Павло-Роберт Маґочій: Вшанування пам'яті Семена Глузмана – Слави

16 лютого 2026 року помер відомий український психіатр і дисидент Семен Глузман. Він відбув 10 років радянських концтаборів та заслання в часи СРСР. 16 квітня на Міжнародній конференції Української психіатричної асоціації в Києві вшанували пам'ять Семена Глузмана – Слави. Публікуємо промову друга Глузмана та голландського правозахисника Роберта ван Ворена.