Як син вихідців із Тернопільщини став мером Нью-Йорка

Едвард Коч - американський політик, юрист, кінокритик і телеведучий, який аж три каденції підряд обирався мером Нью-Йорка. Чи можемо про Едварда Коча говорити, що він - наш? До певної міри так, бо його батько і мати народилися і виросли в селі Устечко поблизу Заліщик на Тернопільщині. А в часи Першої світової війни батьки Едварда Коча емігрували до США, де він, власне, й народився у 1924 році.

 
 Едвард Коч

Теперішні землі Західної України дали світові незчисленну кількість блискучих імен, які багато століть збагачували світову науку, культуру, мистецтво і політику. Де, тільки, того нашого цвіту не було - на усіх континентах, у різні часи й у різних державах..!

Хочу вповісти пару коротких слів про Едварда Коча - американського політика, юриста, кінокритика і телеведучого, який аж три (!) каденції підряд обирався мером Нью-Йорка. Чи можемо про цього Едварда Коча говорити, що він - наш? До певної міри так, бо його батько і мама народилися і виросли в селі Устечко поблизу Заліщик на Тернопільщині. А в часи Першої світової війни батьки Едварда Коча емігрували до США, де він власне й народився у 1924 році.

Вперше, Едвард Коч став мером Нью-Йорка у 1978 році і був його міським Головою аж до 1989 року. Проаналізувавши отриману міську господарку, Едвард Коч скоротив витрати на утримання своєї адміністрації та міських служб (тоді було звільнено близько 7 тисяч міських службовців), зменшив податки і... Йью-Йорк саме за його каденції чомусь почав процвітати: міський бюджет зріс майже вдвічі! Власне у ті роки Едвард Коч і став щасливим талісманом для усіх мешканців цього мегаполісу.

А тепер - пару слів про Едварда Коча як про людину.

Так, він у багатьох моментах був екстравагантною (як для типового міського Голови) особою: замість того, щоб ховатися у своєму кабінеті, Едвард Коч їздив на нью-йоркському метро щоби спілкуватися з людьми, бо йому було важливо, що пересічний мешканець міста думає про його роботу.

Так, Едвард Коч міг стати на вулиці і, подаючи руку для вітання, запитувати: "Як ваші справи..?" Реклама, - скажете ви і мабуть будете неправі. Бо він, таки, був саме таким. А, ще Едвард Коч був доволі емоційним, наприклад, відома його суперечка з Дональдом Трампом, яка тривала десятиліття (одного разу в інтерв'ю Едвард Коч сказав: "Трамп - найнеприємніша людина, з якою мені довелось працювати за усі ці 12 років").

Про особисте життя Едварда Коча відомо небагато: його батько - Лейб Коч (або Кох), працював в театрі у Нью-Джерсі. А, все своє життя Едвард Коч прожив холостяком, не маючи ні сім'ї, ні дітей.

І, на закінчення: усе своє життя Едвард Коч зберігав особливий сентимент до української громади Нью-Йорка і до українства в цілому, добре пам'ятаючи, що його батьки були уродженцями того благословенного українського краю. Наприклад, Едвард Коч часто брав участь у зборах українських організацій у тому числі в роботі Українського Конгресового Комітету.

...Гадаю, такими особистостями як Едвард Коч, батьки якого всеціло були пов'язані із західноукраїнською історією та її культурою, ми б мали пишатися і пропагувати його на різних рівнях. Бо саме так чинять зі своїми знаменитостями різні держави у цивілізованому світі...

Максим Яковлєв: 100 років курорту Bad Burnas: як Лебедівка стала " чорноморською Рив'єрою"

Цьогоріч виповнюється 100 років із часу, коли було засновано курорт Bad Burnas – нині ми знаємо його під назвою Лебедівка. Це невелике село розташоване на півдні Одеської області, на узбережжі Чорного моря, поруч із лиманом Бурнас і Національним природним парком "Тузлівські лимани".

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».