Свідок Голодомору і найстарша волонтерка України відзначила 104-ий ювілей

8 серпня 104-й день народження відзначила свідок Голодомору і найстарша волонтерка України Любов Ярош із села Ходорків на Житомирщині.

 

Вона була третьою дитиною у багатодітній сім'ї Григорія та Євдокії Лисенків. Родина жила заможно: мали п'ять гектарів землі, а також усе необхідне для її обробітку. Батьки не хотіли йти в колгосп, але не мали вибору – землю колективізували, а також забрали коней, плуги, борони. Клапоть городу біля хати не міг прогодувати сім'ю, в якій підростали п'ятеро дітей.

Тож Лисенки були змушені записатися в колгосп. "А там уже робили на ті палички. А скільки треба було виробити на той трудодень! Як казали тоді: "Сиділа баба на радні та щитала трудодні. Нащитала двісті день, один вийшов трудодень", – розповідала нашим музейникам Любов Григорівна в інтерв'ю минулого року.

У лихоліття Голодомору родина Лисенків втратила двох дітей: старшого Михалка (1914 р. н.) до смерті забили об'їждчики з сусіднього села, впіймавши неподалік колгоспного поля, а наймолодша сестричка Оля (1929 р. н.) померла від виснаження. 12-річна Люба теж була на межі життя і смерті – опухла, не могла ходити і вже марила. Вона згадує, що чула, як батьки перемовлялися між собою, що "Люба, мабуть, теж помре". "Але я вижила і живу до цих пір", – каже жінка.

Пройшовши Голодомор, Другу світову, повоєнний голод, рабську працю в колгоспі, сьогодні Любов Григорівна разом з усією Україною проживає чергове лихо – широкомасштабну війну росії. Четверо її онуків залучені до захисту України. Та і їхня бабуся не сидить без діла – разом зі своїми доньками Галиною і Валентиною вона виготовляє маскувальні "кікімори" для ЗСУ. За час своєї волонтерської роботи жінки зробили вже 60 таких костюмів! На днях знову відправили на фронт дві щойно виготовлені "кікімори".

Найбільший скарб пані Любові – це її родина. Жінка народила і виростила чотирьох дітей, має семеро онуків та семеро правнуків. За них і їхнє майбутнє щодня тривожиться бабусине серце. А тому щойно є вільна хвилина і матеріал, вона береться до діла – розплітає мішковину на нитки, з яких буде виготовлено черговий маскувальний костюм. Поки хтось каже, що втомився від війни, 104-річна жінка продовжує робити те, що може, аби довгоочікувана перемога наступила якнайшвидше.

Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.

Юрій Юзич: Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Богдан Червак: Україна між державною традицією УНР та УРСР

Щоб подолати більшість історичних міфів, створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями. Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки.