Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?
Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».
Чи може зараз в умовах російсько-української війни наука бути поза політикою? Багатьом таке питання видається риторичним і позбавленим дискусійного обговорення. Здоровий глузд підказує, що в умовах війни кожен український громадянин має робити все можливе для перемоги. Вчені-гуманітарії передусім мають опікуватися розробкою досліджень, які в царині науки забезпечують захист України в інформаційній війні. Це й роблять українські патріотичні дослідники. Свій науковий наступ проводить також ворог, всі російські інституції, які мають стосунок до науково-освітньої чи культурної сфери, втягнуті в обслуговування імперських амбіцій та ідеології русскомірія.
Після 2014 року російські державні та науково-просвітні установи, які репрезентують їхню так звану культурну спадщину, активно долучились до просування російських загарбницьких та неоімперських наративів. Після 2022 року їхнє завзяття тільки посилилось. Голос науковців, які виступили проти російської агресії був заглушений, людей з антивоєнною позицією звільнили з роботи, хто міг, той виїхав з країни. У системі залишились ті, хто готовий обслуговувати путінську ідеологію.
Російський етнографічний музей взяв на себе завдання актуалізувати культурну єдність Великоросії, Білорусії та Малоросії, залучивши до цього й українські колекції. Як Вам назва нещодавньої виставки в петербурзькому музеї: "ПІД РІДНИМ СОНЦЕМ: ВЕЛИКОРОСИ, МАЛОРОСИ ТА БІЛОРУСИ ПІВДЕННОГО-ЗАХОДУ РОСІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ?". Невже є ті, кому такі презентації виглядають як неупереджене просвітництво?
Нещодавно в Україні Володимир Зеленський підписав Указ Президента України №580/2025, у якому йдеться про застосування персональних економічних санкцій проти керівників російських музеїв. Сподіваємось, що це тільки початок розробки нормативної бази з посилення захисту інформаційного простору в Україні від впливу та піару російських інституцій. Усі вони є ідеологічною підтримкою сучасного рашизму.
Ми переконані, що поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов'язково мають додавати коментар на кшталт "інституція держави-агресора проти України". Можливе й інше формулювання – головне передати суть рашистського тероризму проти мирної України, яка є жертвою російської агресії.
Чому це так важливо зараз? Тому що російська пропагандистська машина працює на повну потужність. До прикладу, щоб контролювати свій інформаційний простір, кремль вимагає обов'язковий коментар щодо діяльності "іноагентів". Таким чином, нейтралізується будь-яка альтернативна думка щодо російської агресії проти України, а в свідомості людей цементується правильна для путінізму установка.
Тепер на конкретному прикладі діяльності одного російського музею проілюструємо важливість нашої пропозиції маркувати згадку російських інституцій з науково-просвітницької сфери. Спробуємо розібратись як працює російська пропаганда в науковому камуфляжі. Російський етнографічний музей, установа держави-агресора проти України (далі РЕМ) виконує місію поширення ідей русскомірія з особливим апломбом.
Його методика проста: залучається частина історичного фактажу, додається яскраве представлення артефактів, та між рядками приховується головне – правильна ідеологічна прошивка, прошивка на імперську велич. Свою латентну інформаційну спецоперацію РЕМ розпочав щонайменше ще в 2021, коли імперську ностальгію повернути культурну єдність росіян, білорусів і українців озвучив провідний науковий співробітник РЕМ, кандидат історичних наук Олег Лисенко.
Наведемо фрагмент розмови журналіста на завданні Романа Герасимова з Олегом Лисенко в програмі "Картина світу в обрядах і уявленнях східних слов'ян (ютуб РЕМ 01.11.2021, 17 хвилина):
"Роман Герасимов: У наших розмовах ми торкаємось традицій, обрядів, одягу, загалом погляд на життя. Ми з Вами говоримо про паралелі, про спільне і різне в Росії, Україні, Білорусії. І все ж більше спільного? Можемо ми говорити про те, що це деяка єдина культура?
Олег Лисенко: Так, звичайно. Я просто переконаний, я думаю, що наші глядачі теж про це знають, що паралелі перетинаються. Чи це геометрія Лобачевського, чи гравітація. Це вже не важливо. Вони перетинаються. У цих точках перетину завжди виникає як би напруження. Там виникають нові смисли. Якщо бажаєте, це своєрідне ядро клітини, яка потім буде виростати розвиватися. Яка з'єднається з іншими клітинами і створить цей єдиний простір. Єдиний простір Східної Європи, Давньої Русі –, це єдина основа."
Таке метафоричне розмірковування етнографа напередодні повномасштабним вторгнення в Україну російських військ з території Білорусі спрямоване на те, щоб вкорінити думку про єдність росіян, білорусів та українців. Усі ці навіювання так званого вченого виголошені на тлі книжок з української етнографії, праці Павла Чубинського, який зазнав репресій з боку російської влади через доведення осібності українського народу. Але про це музейник – ані пари з вуст. Утвердження культурної єдності росіян та українців з часів Київської Русі є тою ключовою ідеологічною прошивкою, яку російський музейник Олег Лисенко транслює в унісон з путінскими ідеями.
Ідею актуальності імперської єдності пропагує сучасна директорка РЕМ Юлія Купіна, яка відтепер потрапила до санкційного списку в Україні. Російська музейна школа дуже вправно опанувала мистецтво маніпулюванням науковими знаннями на користь путинізму. Виступ Юлії Купіної є класичним прикладом того як наукові декорації служать для донесення ідей русскомірія, тому наведемо його детально.
На зустрічі зі школярами (сайт "ЗНАНИЕ" стаття "Як формувалась багатонаціональна Росія" 15.06.2022, відео) вона говорить: "Мене звати Юля Купіна і я директор Російського етнографічного музею. Я б хотіла, щоб відвідувачі, які приходять в цей музей, думали, що вони стартують в експедицію по Росії. По той країні, що є сьогодні, і яка була більше сто років тому назад. <…> Росіяни живуть від Помор'я до Далекого Сходу. Ви можете їх зустріти на Камчатці, на Алтаї, в Барабинських степах, і в степах Причорномор'я. І всюди це росіяни. Але всюди вони дуже різні. Зал, у якому ми стоїмо, це зал для урочистих і парадних заходів. Зал освітлюється з кришталевої стелі. Дивовижна архітектурна споруда, освітлення тут немає. Сонячне світло. І ця урочистість, імперскість надає особливе звучання всьому нашому музею. Ми стоїмо в оточенні 158 фігур, які представляють різні народи Російської імперії. Ця панорама імперії, яка представляється в етнографії через народи, це, мабуть, той образ Росії, який дуже актуальний і сьогодні. Так, вони кожен особливий, але все-таки вони разом. Про це й розповідає наш музей".
Отже, довга красномовна підводка до сприйняття музейних артефактів як живих речей, які всі різні, проте методика з фільму про Штірліца проста – запам'ятовується останнє. Тому в кінці звучать ключові слова Юлії Купіної про єдність всіх народів часів Російської імперії. Для відновлення цієї єдності росіянам потрібна Україна – саме тому вони й воюють проти нас зараз. Але окрім слів є ще справи РЕМа. 23 серпня 2022 року в окупованому росіянами Луганську відбулась виставка від РЕМ за опікою Юлії Купіної.
Музей не просто розповідає, він виховує імперське мислення, ростить росіян з відформатованим на русскоміріє і російську велич мисленням. Здавалось би, нехай собі живуть у своїй "великій культурі", не порушуючи державних кордонів України, але цього немає. РЕМ ширить свій імперський гіпноз на українські землі, створює свої етнографічні центри з орієнтацією на виховання українських дітей на окупованих територіях, зокрема, в Бердянську. Окрім цього організовуються лекції-вебінари для музейників з окупованих територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.
Є тут і інший бік медалі. РЕМ є власником важливих для вітчизняних науковців етнографічних колекцій з культури і побуту українців, тому до них будуть апелювати українські дослідники. У цьому контексті згадаємо, що лист Міністерства освіти і науки України № 1/19894-24 від 25.10.2024 до закладів вищої освіти та наукових установ щодо використання джерел інформації, створених на території держави-агресора, регламентує порядок використання російських фахових джерел у наукових публікаціях. Але цей нормативний документ не вирішує проблему з покликанням на музейні колекції чи фонди інших установ держави-агресора. Вважаємо, що питання про маркер-коментар "установа держави-агресора" мало б було вже давно вирішеним. Тому ми привертаємо увагу широкого загалу до цієї теми.
Марина Олійник, старша наукова співробітниця ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, кандидатка історичних наук
Олексій Дєдуш, науковий співробітник ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, кандидат історичних наук
