"Добре робити історію важніше, ніж гарно писати її". 21 цитата Михайла Грушевського

Грушевський у своєму робочому кабінеті в будинку по вул. Паньківській, 9. 1928 р.

Фото: wikipedia.org

1. "Не задрімаймо й не заснім, доки не забезпечимо й не закріпимо здобутого. Відложім на будуще святкування, спочинок і втіхи. Тепер коли ворог стоїть на всіх границях наших, коли в середині краю шириться самоволя і розрух і отруйним потоком шириться … брехні і наклепи, не час на спочинок, не час на святкування!" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ", 2007. Т. 4. Кн. 1. C. 84).

2. "Перше, що я вважаю пережитим і віджитим, таким, "що згоріло в моїм кабінеті", се наша орієнтація на Московщину, на Росію, накидувана нам довго й уперто силоміць, і кінець кінцем, як то часто буває — справді присвоєна собі значною частиною українського громадянства" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.9-10).

3. "…ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії, в котрій всі громадяни Української Республіки, всі жителі її без ріжниці поглядів і переконання обов'язані підтримувати українське правительство. Хто від того ухиляється — нарушає свій обов'язок перед державою, а хто виступає по стороні ворогів Української Республіки, будучи жителем України, той являється зрадником і бунтівником проти свого законного правительства" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ", 2007. Т. 4. Кн. 1. C. 96).

4. "Великі події пережиті нами зняли гальми з скритої енергії нашого народу. Як пригнетена спружина вона підносить ся перед здивованими очима чужих — і своїх" (Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ: Т-во "Знання" України, 1991. С. 96).

5. "Ви, люди боязкої душі і невідважної мислі! Ви всі, хто цінить над усе незакаламучений спокій свого серця і своєї голови.... Ви, що хочете проїхати безплатними пасажирами до будучої України, не віддавши нічого тій страшенній боротьбі, котрою вона здобувається, не побивши святочних черевиків на тій груді, на котрій тягнеться тяжкий обоз сього походу. Ви, краще відійдіть, коли не маєте охоти піддатись твердим вимогам сього страшного часу. Зійдіть з політичної, з громадської арени — і не перешкоджайте тим, хто має сміливість працювати й творити нове життя тими методами, котрими воно може творитись в даний момент. Не заважайте їм, поки не зможете самі приступити до роботи!" (Грушевський М. На порозі нової України: гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.9).

6. "Воля нашого народу мусить бути сповнена" (Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ: Т-во "Знання" України, 1991. С. 97).

7. "Добре робити історію важніше, ніж гарно писати її" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.27).

8. "З української сторони повинно робитися все для нейтралізування й викорінення антисемітизму" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.42).

9. "Краще йти вперед, ніж назад" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ", 2013. Т. 4. Кн. 2. C. 13).

10. "Ми ні на хвилю не можемо забувати, скільки завзятих, непримиренних ворогів має українська самостійність і соціально-економічні інтереси української маси. Ми повинні тямити, що сі вороги не зложать зброї й ще довго, по всіх науках будуть користати з кождої нагоди, щоб наново пробувати зломити сі ненависні їм явища, які порушили їх привілегії, їх володіння, їх панування, викохане старим російським режимом" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ", 2013. Т. 4. Кн. 2. C. 7).

11. "Мусимо дивитись вперед, а не назад!" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.9).

12. "Не треба бути занадто оптимістами й робити собі ілюзії, що український нарід дійсно власною силою й організованістю переміг всі супротивні сили, які стояли на дорозі його розвитку, його біди скінчилися і він може спокійно з царства війни ввійти до царства благодаті" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ", 2013. Т. 4. Кн. 2. C. 7).

13. "Нема нічого ріднішого моєму серцю, як ви, військовий народ, котрий переживає тепер саму тяжку добу, несе на собі найбільший тягар. Ви найкраще розумієте, що значить дісціпліна, що значить єдність, і ви це діло єдности найдужче піднесете. Ви покажете приклад, як треба одностайно, організовано піддержувати свою справу" (Нова рада. 1917. 4 (17) липня. № 79. С. 2).

14. "Покоління, котрих жде Україна тепер, повинні бути людьми діла реального, практичного — спеціалісти-адміністратори, фінансисти, економісти, знавці військового й морського діла, техніки ріжних категорій — технологи, механіки, електротехніки, гірники, гідротехніки, агрономи" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.27).

15. "Та стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов'язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти сим вимогам, той не гідний того великого часу, який ми переживаємо. Хто хоче бути гідним громадянином, той мусить видобути з себе сі моральні сили" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.9).

16. "Треба раз поставитись до армії не як до якоїсь звалки, куди скидаються найменш цінні, на ніщо краще не придатні елементи, а як до окраси держави й нації, її почесну варту, куди йде все щонайкраще, найбільше перейняте щирим, серйозним відношенням до держави, її демократичних, соціальних і національних завдань, не за напасть, не за страх, а за совість, щоб віддати кілька найкращих літ сповненню найвищого громадського обов'язку: боронити найвищі народні досягання своєю кров'ю!" (Грушевський М. На порозі нової України : гадкі і мрії. Київ: Друк. акц. т-ва "Петро Барський у Києві", 1918. С.49).

17. "Україна не може бути позбавлена самоозначення й державного життя" (Грушевський М. Роковини 20/7 листопада 1917  // Український історик. Нью-Йорк ; Мюнхен ; Торонто, 1988. Ч. 1–4 (97–100): У тисячоліття хрищення України. C. 167).

18. "Ми не тільки гарно співаємо – ми таки занадто гарно співаємо в порівнянні з тим, що ми вміємо й можемо в інших справах. У нас занадто гарна література, музика, мистецтво в порівнянню з нашим убожеством в громадській і політичній роботі! Справді, як легко у нас зібрати великий і гарно зоспіваний хор, і як виявилось – трудно зладити добрий, дісціплінований курінь на оборону українських вольностей! Скільки у нас цілком порядних або й добрих поетів, белетристів, публіцистів – і як трудно знайти порядного комісара" (Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть . Київ: Т-во "Знання" України, 1991. С. 153).

19. "Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому…" (Грушевський М. Про українську мову й українську справу. К., 1907. С. 13).

20. "Краще будьмо сим разом занадто, ніж замало, пильні, розважні й чуйні! Лишім радість і свята на пізнійше, а нині не зійдім і на мить з тих чат, на котрих кожного з нас поставила велика нинішня хвиля, і борімся тою зброєю, яку кому вложила вона, неустанно і неослабно до повного забезпечення долі нашого краю, нашого народу" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ". 2007. Т. 4. Кн. 1. C. 84).

21. "Мусимо ити, бо спинити походу не можна. Мусимо перейти через сей страшний огонь і знищение. Мусимо жертвувати всім, щоб уряту вати найдорогше в сім моменті: самостійність і незалежність нашого народу" (Грушевський М. Твори: у 50 т. Львів: Видавництво "Світ". 2007. Т. 4. Кн. 1. C. 111).