Світла тінь "Чорного ворона"

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Від редакції: 5 грудня в Україні стартував прокат фільму "Чорний ворон" – екранізації українського бестселлера Василя Шкляра. Він розповідає про боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках.

"Історична правда" публікує відгук на цей фільм відомого дослідника Українського повстанського руху 1917 – 1921 рр. – Юрія Митрофаненка, із його люб'язного дозволу.

 

Я чекав цього фільму дуже довго ще відтоді, коли прочитав книгу Василя Шкляра "Чорний Ворон". Поділюся сумнівами, я не вірив, що Україна побачить цю стрічку. Занадто багато було інформації навколо фільму, яка давала підстави так думати. Але Україні таки показали "Чорного Ворона".

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Хто піддався на "амнестію", як тоді казали повстанці, той був знищений. Якщо не відразу, то через деякий час більшовицькою репресивною машиною. Між рядків і кадрів лунає попередження: "Не довіряйте ворогу!"

Про фільм. Стрічку знято за мотивами книги Василя Шкляра, але фільм не дублює книгу. І це добре. Бо книжки й кіно – це різні види мистецтва. Тому фільм вийшов динамічним захопливим і його буде цікаво дивитися й тим, хто читав книгу Шкляра і тим, хто не читав її!

Епоха визвольної боротьби в 1922 р. висвітлена правдоподібно, повстанський рух не ідеалізовано, а показано з усіма хибами та недоліками. Глядач бачить втомленого вояка, якому набридло воювати, особливо якщо ти не віриш у перемогу та НЕ ЗНАЄШ ЯК перемогти!

Залишенцем та вовкулакою бути нелегко. Картина постійно нагадує про це глядачеві. Не варто засуджувати повстанців за це, їх треба розуміти.

Приваблює в стрічці й те, що ти бачиш поєдинок рівних противників. Так чекісти – цинічні вбивці, але підступні, розумні, винахідливі. Перемогти такого ворога було нелегко, як у реальній історії, так і в фільмі. І це робить картину напруженою та цікавою. З уст більшовика звучить фраза:

"А що таке Холодний Яр? Це місто чи село? Холодний Яр – це пекло!"

Окрема подяка за історію монахинь Мотронинського монастиря та привернення уваги до ролі жінки у визвольному русі. Це посилює картину, додає емоцій.

Ну, й варто пам'ятати, що реальні події стрічки в 1922 р. частково розгорталися на теренах Кіровоградщини – теж Холодний Яр. Єдина відома могила Чорного Ворона – в нашій області. Щоправда, це інший Чорний Ворон, не з фільму.

Кадр з фільму
Кадр з фільму

Його могила в лісі Нерубай поблизу Розумівки. Цей Чорний Ворон – Микола Скляр загинув у 1920 р. Чорний Ворон з фільму – Іван Чорноусов (Чорноусенко) - інший отаман, який боровся з більшовиками після 1920 р.

Показали в фільмі й Ларіона Загородного – отамана Холодного Яру з Новомиргорода. Ну, й операцію "Заповіт" по ліквідації отаманів розробляли єлисаветградські чекісти, інша її назва "Елисаветградское дело".

Актуально звучить і тема про мовний конфлікт. Ненависть до "хахляцкой" мови продовжує вбивати українців й у 2019 р. Випадок з Артемом Мирошниченком – волонтером з Бахмута, якого вбили за українську мову, тому приклад!


Отже, фільм цікавий та актуальний, паралелі із сучасністю простежуються, то ж знайдіть час та подивіться стрічку! Не пожалкуєте! Також раджу перед переглядом знайти в ю-тубі фільм "Холодний Яр. Воля України або смерть", де йдеться про боротьбу в Холодному Яру в 1918 - 1922 р., тоді "Чорний Ворон"будете дивитися як продовження стрічки.

Для мене це найкращий фільм з історії визвольних змагань 1917 - 20-х рр. ХХ ст.

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».

Юрій Берестень: Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.

Максим Майоров: "Вигорілий конфлікт"

Вашинтонгська угода Алієва з Пашиняном може стати справжнім, щоправда, єдиним сталим миром, до якого так чи інакше доклався Трамп. Ані російсько-українське чи арабо-ізраїльське, ані індо-пакистанське чи кхмерсько-тайське врегулювання не мають таких блискучих перспектив.