Байден – Рюрикович?

Серед предків Джо Байдена були київські і галицькі Рюриковичі? Принаймні, це випливає з інформації відомого французького генеалогічного сайту.

 

Поки деякі українські дослідники жартома "виводять" походження нового президента США від славетного Байди-Вишневецького, обігруючи схожість прізвищ, популярний і авторитетний генеалогічний французький портал Geneanet.org зробив титанічну роботу. Його фахівець Тім Доулінг склав детальний родовід нового президента США.

Ні, Байден не мав своїм предком козака Байду. Звісно, це жарт. Натомість цілком серйозною є інформація, яку зібрав Т.Доулінг. Він, зокрема, встановив, що наприкінці ХІV – початку ХV століть в Англії мешкав прямий предок Байдена по одній з чоловічих лінії, барон Саймон де Фельбрігг (1367-1431).

Українцям цей чоловік має бути цікавий тим, що він був одружений з Малгожатою Тешинською (1370-1413). Це відома історична постать, а тому всю подальшу інформацію будемо черпати з відкритих історичних джерел.

Малгожата була донькою польського аристократа Пшемислава І Носака (1336?-1410), князя тешинського і гологовського.

У свою чергу Пшемислав був сином тешинського князя Казимира І і княгівни Евфемії Мазовецької, доньки Марії Галицької (пом. 1341) і внучкою короля Русі Юрія І (внука Данила Галицького).

Цікаво, правда? Далі буде ще цікавіше.

Прадідом Казимира І був князь Казимир I Опольський – правнук Великого князя Київського Мстислава І. Бабусею Казимира І по материній лінії була Дюранса, донька Великого князя Київського Мстислава Володимировича, найстаршого сина Володимира Мономаха.

Далі у зворотному порядку почергово йдуть такі польські аристократи, споріднені з руськими Рюриковичами:

Мешко ІV (I) Кривоногий (1130 — 1211). Верховний князь з династії П'ястів. Правнук Великого князя Київського Святополка Ізяславича. По батьківській лінії був нащадком Великих князів Київських Володимира Святого та Ярослава Мудрого.

Владислав II Вигнанець (1105 — 1159). Князь Польський. Праправнук Великого князя Київського Володимира Святославовича і внук Великого князя Київського Святополка ІІ.

Болеслав III Кривоустий (1085 — 1138). Князь Польський. Правнук Володимира Великого. Дід Великого князя Київського Романа Мстиславича. Його дружиною була Збислава (нар. між 1085 і 1090, пом. прибл. 1114) – донька Великого князя Київського Святополка ІІ, сина Ізяслава І.

Владислав I Герман (1043-1102). Володар Польщі. Син Добронеги, внук Володимира Великого.

Казимир I Відновитель (1016-1058). Володар Польщі. Його дружиною була Добронега (до 1011—1087), донька Великого князя Київського Володимира Великого.

Іншими словами: факт родинних зв'язків Байдена і Малгожати Тешинської, наведений Т.Доулінгом, продовжує цю гілку родоводу президента польською династією П'ястів, а від них київськими і галицькими Рюриковичами.

Єдине, що може зруйнувати всю цю конструкцію, так це факт, що Т.Доулінг помилився з бароном Фельбріггом та його слов'янською дружиною.

 

Наразі вся лінія родоводу Байдена від Малгожати Тешинської і до сьогодні є такою:

1. Саймон де Фельбрігг та Малгожата Тешинська;

2. Хелена та Вільям Тиндал;

3. Томас Тиндал і Маргарет Єлвертон;

4. Вільям Тиндал і Мері Мондефорд;

5. Джон Тиндал та Амфіліс Кононгсбі;

6. Маргарет Тиндейл і Роуленд Тейлор;

7. Томас Тейлор та Елізабет Бервелл;

8. Томас Тейлор-молодший та Маргарет Суіндербі;

9. Вільям Тейлор та Еліс Вуд;

10. Вільям Кларк Тейлор і Маргартет Фінсхем;

11. Мері Тейлор та Семюель Робінетт;

12. Натан Робінетт та Елізабет;

13. Джеродж Робінетт і Сара Дейзер;

14. Джессі Робінетт і Доркас Джонсон;

15. Мойсей Джонсон Робінетт і Джейн Еліза Памфрі;

16. Джордж Х. Робінетт та Мері А. Ханафаре;

17. Мері Елізабет Робінетт та Джозеф Х. Байден;

18. Джозеф Робінетт Байден та Кетрін Євгенія Фіннеган;

19. Джозеф Робінетт Байден-молодший.


Сайт Geneanet.org був заснований у 1996 році любителями генеалогії. У даний час веб-сайт налічує понад 4 мільйони користувачів, які безкоштовно надають свою генеалогічну інформацію. Таким чином вдалося скласти сімейні дерева, що містять дані 7 мільярдів людей.

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».

Юрій Берестень: Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.

Максим Майоров: "Вигорілий конфлікт"

Вашинтонгська угода Алієва з Пашиняном може стати справжнім, щоправда, єдиним сталим миром, до якого так чи інакше доклався Трамп. Ані російсько-українське чи арабо-ізраїльське, ані індо-пакистанське чи кхмерсько-тайське врегулювання не мають таких блискучих перспектив.