Спецпроект

Французька кухня втрапила у Список світової спадщини ЮНЕСКО

Вперше гастрономічне мистецтво однієї окремо взятої країни опинилося в одному ряду з іспанським танцем фламенко і китайськими методиками голковколювання. А от мексиканську кухню не взяли.

Експерти міжурядового комітету ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини на своїй зустрічі в кенійській столиці Найробі дійшли висновку, що французькі традиції приготування і прийому їжі, а також супутні трапезі звичаї являють собою унікальний культурний феномен і гідні включення до списку Світової спадщини людства.

Вперше гастрономічне мистецтво однієї окремо взятої країни опинилося в одному ряду з іспанським танцем фламенко і китайськими методиками голковколювання, повідомляє Кореспондент.

Конвенція про захист нематеріальних пам'яток культури була прийнята в 2003 році. Згідно з цим документом, який підписали 132 країни, занесені до списку національної культури та традиції підлягають охороні з боку світової спільноти.

З того часу перелік ЮНЕСКО постійно поповнюється народними ремеслами, традиційними піснями, танцями і звичаями. Однак жодна світова гастрономічна культура до цього часу не була визнана гідною занесення до списку.

У 2005 році в комітет ЮНЕСКО надійшла заявка від Мексики, проте експерти відмовилися включити до почесного списку мексиканську національну кухню.

Через рік група з 300 прославлених французьких кулінарів і шеф-кухарів виступила з такою ж ініціативою.

У 2008 році президент Франції Ніколя Саркозі вже практично відкрито зажадав, щоб французьку кухню занесли нарешті до списку ЮНЕСКО. "У нас найкраща в світі гастрономія!", - заявив на відкритті виставки сільського господарства французький президент. Але потім, правда, додав: "Принаймні, на наш погляд".

"В основі французької гастрономії лежить важливий соціальний аспект, оскільки найбільш значущі моменти в житті людини і суспільства у Франції нерозривно пов'язані з застіллям", - йдеться у висновку комісії.

Нагадаємо, раніше жителі італійського міста Венеція звернулися до ЮНЕСКО з проханням внести венеціанські гондоли до списку Світової культурної спадщини.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.