Спецпроект

Завтра розлючені кияни розкажуть чиновникам ЮНЕСКО про варварство забудовників

Міжнародній громадськості нагадають про "елітну" нерухомість на Гончара і плани багатоповерхівки на Пейзажній алеї - в охоронюваній зоні.

Завтра перед приміщенням Державної служби з питань національної культурної спадщини (Івана Мазепи, 21 - корпус 20) відбудеться пікет мешканців Києва, які протестують проти незаконної забудови охоронних зон ЮНЕСКО. Організатори акції - мешканці вулиць Гончара та Пейзажної алеї, громадські активісти.

Мета пікету - проінформувати делегацію ЮНЕСКО, яка зараз перебуває з робочим візитом у Києві, про вражаючі масштаби варварської забудови в охоронних зонах, і закликати їх дати належну експертну оцінку впливу цих будівництв на збереження об'єктів, які знаходяться під охороною організації.

2-5 листопада в Україні перебувають Франческо Бандарін, директор Центру Світової спадщини, Анна Сидоренко-Дюлом, директор Европейского сектора Юнеско, а також Регіна Дюрігелло - директор ІКОМОС.

Початок пікету - об 11:40.

Україна у Світовій спадщині ЮНЕСКО представлена п'ятьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.