Спецпроект

В Римі теж помолилися за загиблих під час Голодомору (ФОТО)

"Геноцид здійснено в протиприродний спосіб, що був одним із найжорстокіших - адже не вбивали безпосередньо людей, але забирали їм хліб, тобто те, що має служити на підтримання життя".

Близько 200 римських українців, незважаючи на зливу, зібрались на площі Республіки в Римі, щоб вшанувати пам'ять мільйонів невинних жертв Голодомору 32-33 років в Україні. Захід був організований Християнським Товариством українців в Італії у співпраці з іншими громадськими організаціями Риму та громадами УГКЦ.

Про це повідомляє прес-служба Християнського Товариства українців в Італії

Розпочавши молитвою акцію "Не дамо згасити свічу пам'яті", отець парох української парохії св. Сергія і Вакха прочитав послання кардинала Любомира Гузара і апостольського візитатора для українців Італії та Іспанії Діонізія (Ляховича).

У посланні, зокрема, говориться: "Цей Голод 1932-1933 рр., в якому цілеспрямовано виморено кілька мільйонів людей, був одним із найгірших геноцидів на планеті. Бо його здійснено в такий протиприродний спосіб, що був одним із найжорстокіших - адже не вбивали безпосередньо людей, але забирали їм хліб, тобто те, що має служити на підтримання життя".

Оголошення про захід у Римі

Ведучий мітингу, Голова Християнського Товариства українців в Італії, Олесь Городецький, зачитав звернення Світового Конгресу Українців з нагоди 77-ої річниці Голодомору.

Італієць Альберто Васконі зазначив, що італійське суспільство ще недостатньо проінформоване про цей сталінський геноцид проти українців. Особисто він лише недавно відкрив для себе правду про Голодомор, в тому числі, завдяки книзі професора Граціозі "Листи з Харкова".

Представник української молоді, Мар'яна Тріль зачитала звернення українців Італії до італійського парламенту про визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Від Міської Ради Риму виступив спеціальний представник мера у справах зв'язків з Європейськими інституціями Федеріко Рокка. Він зазначив, що міська рада бере участь у цій акції, оскільки вважає Голодомор жахливою трагедією українського народу:

"Міська рада Риму робитиме все необхідне для пришвидшення визнання Італією Голодомору геноцидом українців, щоб невинні жертви та їх нащадки отримали історичну справедливість".

 

На завершення акції представник мера запалив "Свічку моління", яка була освячена в Києві 19 червня 2010 року, після чого всі присутні помолилися за душі невинно убієнних та заспівали "Вічная пам'ять".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.