Спецпроект

Янукович звернувся до народу: "Голодомор - це Армагеддон"

"Коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, "вчені" на численних імпрезах і "круглих столах" легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду - від 3 млн. - до 5 млн. - до 7 млн., а то й більше - то це вже кощунство".

Президент України Віктор Янукович закликав українців вшанувати пам’ять безневинно убієнних жертв Голодомору.

Про це йдеться в Слові Президента України до народу в День Пам’яті жертв Голодомору, текст якого оприлюднено на офіційному сайті глави держави, повідомляє УНІАН.

“Навіть сьогодні трагедію 1932-1933 років важко осмислити. То був справжній Армагеддон, коли люди од голоду втрачали людське. Відтак, це національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, не підлягає забуттю”, - зазначив Віктор Янукович.

Президент наголосив, що в Україні “за часів незалежності немало сподіяно і чиниться задля увічнення пам`яті по убієнних Голодомором. Встановлюються поминальні знаки, пам`ятки і навіть цілі меморіали”.

“Найбільше дотикають серце пам`ятки і пам`ятники, зведені за народним звичаєм - на кошти, зібрані громадою. Це давня українська традиція.

До слова, перший такий поминальний Хрест, ще задовго до урядових рішень, був освячений 12 серпня 1990 року за повним православним ритуалом, в присутності десятків тисяч мирян, гостей з усієї України та із-за кордону, під Лубнами, біля Мгарського монастиря”, - відзначив глава держави.

“Там же, - додав він, - за козацьким звичаєм було насипано курган скорботи і зведено Великий вічовий дзвін над трасою Київ-Харків під Лубнами, біля Мгарського монастиря при багатотисячному велелюдді. Відтоді щороку відбуваються там панахиди”.

Далі, за словами Януковича, “держава взяла на себе ту справу”.

“Однак, коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, "вчені" на численних імпрезах і "круглих столах" легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду - від 3 млн. - до 5 млн. - до 7 млн., а то й більше - то це вже кощунство.

Адже смерть навіть однієї людини - це невідшкодована втрата не тільки для рідних, а й для Космосу. То чи можна скидати на рахівниці мільйони, як щось таке собі, не суттєве. Це - непростимий гріх”, - наголосив Президент.

На його переконання, треба в цьому питанні, нарешті, піти за принципом - "на сьогодні доведено на основі документів і спогадів очевидців стільки-то. Пошуки ведуться далі, згідно з якими і буде уточнюватися ця важка цифра".

“У ці скорботні дні не хотілось би вдаватися до критичного аналізу, однак ми зобов`язані говорити правду і тільки правду, аби скороспілими викладками не здевальвувати сакральність вселюдського горя”, - також підкреслив президент.

“Ще раз усі разом вклонімося Пам’яті безневинно убієнних жертв Голодомору і пообіцяємо, що зробимо все, аби подібне жахіття ніколи не нависло чорним крилом над Україною!”, - закликав Президент.

Осмислений рух до голодовбивства. Як Сталін йшов до «великого переламу»

Останнім часом посилюються спроби влади РФ виправдати Сталіна щодо Великого голоду на досить своєрідному ґрунті – мовляв, оступився, наробив дурниць через недосвідченість.

Севастополь – місто української слави. Про українців у Кримській війні

Росія у цій війні воювала переважно українськими руками – до 50% війська Імперії складали солдати, матроси і офіцери українського походження, причому матроси-українці складали близько 70% Чорноморського флоту.

Чи можна принизити Генія?

Наші предки жили у світі, відмінному від нашого. У світі, де Добро і Зло, Герой і Лиходій були чітко розділені і знаходились у постійному непримиренному антагонізмі. Релігійна свідомість вимагала устремління до святості, і навіть її антипод – комуністичний атеїзм у ХХ-му столітті змушений був на місце Святого письма встановити "Моральний кодекс будівника комунізму", який формально мало чим відрізнявся від загальноприйнятих моральних норм і так само вимагав від людини чітко визначеної громадянської позиції, моральної чистоти і принциповості.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року