Спецпроект

Янукович звернувся до народу: "Голодомор - це Армагеддон"

"Коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, "вчені" на численних імпрезах і "круглих столах" легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду - від 3 млн. - до 5 млн. - до 7 млн., а то й більше - то це вже кощунство".

Президент України Віктор Янукович закликав українців вшанувати пам’ять безневинно убієнних жертв Голодомору.

Про це йдеться в Слові Президента України до народу в День Пам’яті жертв Голодомору, текст якого оприлюднено на офіційному сайті глави держави, повідомляє УНІАН.

“Навіть сьогодні трагедію 1932-1933 років важко осмислити. То був справжній Армагеддон, коли люди од голоду втрачали людське. Відтак, це національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, не підлягає забуттю”, - зазначив Віктор Янукович.

Президент наголосив, що в Україні “за часів незалежності немало сподіяно і чиниться задля увічнення пам`яті по убієнних Голодомором. Встановлюються поминальні знаки, пам`ятки і навіть цілі меморіали”.

“Найбільше дотикають серце пам`ятки і пам`ятники, зведені за народним звичаєм - на кошти, зібрані громадою. Це давня українська традиція.

До слова, перший такий поминальний Хрест, ще задовго до урядових рішень, був освячений 12 серпня 1990 року за повним православним ритуалом, в присутності десятків тисяч мирян, гостей з усієї України та із-за кордону, під Лубнами, біля Мгарського монастиря”, - відзначив глава держави.

“Там же, - додав він, - за козацьким звичаєм було насипано курган скорботи і зведено Великий вічовий дзвін над трасою Київ-Харків під Лубнами, біля Мгарського монастиря при багатотисячному велелюдді. Відтоді щороку відбуваються там панахиди”.

Далі, за словами Януковича, “держава взяла на себе ту справу”.

“Однак, коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, "вчені" на численних імпрезах і "круглих столах" легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду - від 3 млн. - до 5 млн. - до 7 млн., а то й більше - то це вже кощунство.

Адже смерть навіть однієї людини - це невідшкодована втрата не тільки для рідних, а й для Космосу. То чи можна скидати на рахівниці мільйони, як щось таке собі, не суттєве. Це - непростимий гріх”, - наголосив Президент.

На його переконання, треба в цьому питанні, нарешті, піти за принципом - "на сьогодні доведено на основі документів і спогадів очевидців стільки-то. Пошуки ведуться далі, згідно з якими і буде уточнюватися ця важка цифра".

“У ці скорботні дні не хотілось би вдаватися до критичного аналізу, однак ми зобов`язані говорити правду і тільки правду, аби скороспілими викладками не здевальвувати сакральність вселюдського горя”, - також підкреслив президент.

“Ще раз усі разом вклонімося Пам’яті безневинно убієнних жертв Голодомору і пообіцяємо, що зробимо все, аби подібне жахіття ніколи не нависло чорним крилом над Україною!”, - закликав Президент.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?