Спецпроект

В Ізраїлі оцифрують усі єврейські газети з ХІХ століття

Національна бібліотека Ізраїлю та Тель-Авівський університет запустили проект "Історична єврейська преса", для якого сканують і завантажують в інтернет сотні тисяч сторінок з єврейських газет, починаючи з ХІХ століття і до наших днів.

Про це повідомляє директор Національної бібліотеки Ізраїлю Орен Вайнберг, пише "Телекритика" з посиланням на Mignews.com.

"Проект дасть дослідникам, викладачам, студентам та загалом громадськості швидкий, легкий та безпрецедентний доступ до періодичних видань", - коментує Вайнберг.

Офіційно сайт www.jpress.org.il було запущено 27 грудня, наразі він містить 400 тисяч сторінок із 20 газет на івриті, ладино, французькій, англійській і угорській мовах. Також на сайті доступний повнотекстовий пошук.

В оцифрованих архівах -  такі видання, як "Давар" профспілкова газета "Гістадрута", заснована в Тель-Авіві у 1925 році Берлом Кацнельсоном; "Ха-Цві", заснована Еліезером Бен-Ієгудой, який створив живий іврит; "Ха-Магід", щоденне видання, яке виходило у низці європейських міст в період з середини ХІХ століття до початку ХХ століття; газета "Ха-Меліц", перший європейський тижневик в царській Росії. Т

Також там можна знайти щоденну газету на івриті "Ха-Цом", яка видавалася у Санкт-Петербурзі з 1886 до 1888; Palestine Post, попередник Jerusalem Post та всі випуски газети "Маарів" з початку публікації до 1968 року.

На сайті представлені єврейські газети з Франції, Німеччини, Марокко, Єгипту та інших країн.

"Це актив, безкінечна скарбниця даних. Немає такої цільової аудиторії, яка не зможе знайти щось цікавеньке на сайті", - говорить Незі Аміур, куратор колекції Ізраїльської національної бібліотеки.

За словами Аміура, цифровий архів цікавий не тільки новинними статтями, але й такими речами, як реклама, оголошення про весілля і списки людей, які шукають своїх втрачених родичів.

Ініціатором проекту був професор Ярон Цур, історик із Тель-Авівського університету. Він розпочав роботу над ним ще у 2000 році. Тоді проект називався "Євреї ісламських країн": "Протягом багатьох місяців я шукав одну газету часів Першої світової війни. Кінець-кінцем я її знайшов, але вона розсипалася у мене в руках. Сьогодні сайт дає нове життя минулому, відображеному в газетних матеріалів", - сказав Цур.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.