Спецпроект

В Ізраїлі оцифрують усі єврейські газети з ХІХ століття

Національна бібліотека Ізраїлю та Тель-Авівський університет запустили проект "Історична єврейська преса", для якого сканують і завантажують в інтернет сотні тисяч сторінок з єврейських газет, починаючи з ХІХ століття і до наших днів.

Про це повідомляє директор Національної бібліотеки Ізраїлю Орен Вайнберг, пише "Телекритика" з посиланням на Mignews.com.

"Проект дасть дослідникам, викладачам, студентам та загалом громадськості швидкий, легкий та безпрецедентний доступ до періодичних видань", - коментує Вайнберг.

Офіційно сайт www.jpress.org.il було запущено 27 грудня, наразі він містить 400 тисяч сторінок із 20 газет на івриті, ладино, французькій, англійській і угорській мовах. Також на сайті доступний повнотекстовий пошук.

В оцифрованих архівах -  такі видання, як "Давар" профспілкова газета "Гістадрута", заснована в Тель-Авіві у 1925 році Берлом Кацнельсоном; "Ха-Цві", заснована Еліезером Бен-Ієгудой, який створив живий іврит; "Ха-Магід", щоденне видання, яке виходило у низці європейських міст в період з середини ХІХ століття до початку ХХ століття; газета "Ха-Меліц", перший європейський тижневик в царській Росії. Т

Також там можна знайти щоденну газету на івриті "Ха-Цом", яка видавалася у Санкт-Петербурзі з 1886 до 1888; Palestine Post, попередник Jerusalem Post та всі випуски газети "Маарів" з початку публікації до 1968 року.

На сайті представлені єврейські газети з Франції, Німеччини, Марокко, Єгипту та інших країн.

"Це актив, безкінечна скарбниця даних. Немає такої цільової аудиторії, яка не зможе знайти щось цікавеньке на сайті", - говорить Незі Аміур, куратор колекції Ізраїльської національної бібліотеки.

За словами Аміура, цифровий архів цікавий не тільки новинними статтями, але й такими речами, як реклама, оголошення про весілля і списки людей, які шукають своїх втрачених родичів.

Ініціатором проекту був професор Ярон Цур, історик із Тель-Авівського університету. Він розпочав роботу над ним ще у 2000 році. Тоді проект називався "Євреї ісламських країн": "Протягом багатьох місяців я шукав одну газету часів Першої світової війни. Кінець-кінцем я її знайшов, але вона розсипалася у мене в руках. Сьогодні сайт дає нове життя минулому, відображеному в газетних матеріалів", - сказав Цур.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.