Спецпроект

До 20-ї річниці незалежності покажуть архівні документи

До 20-ї річниці незалежності України будуть організовані науково-просвітницькі заходи з історії, а також виставки фото- та архівних документів.

Відповідний план заходів з підготовки та відзначення у 2011 році 20-ї річниці незалежності України затвердив уряд.

Так, 23 серпня відбудеться церемонія підняття президентом Державного Прапора України у Києві.

Урочисті заходи, присвячені Дню Державного Прапора України, заплановані також у Сімферополі, Севастополі, обласних та районних центрах.

Крім того, буде організовано науково-просвітницькі заходи щодо історії становлення і утвердження державних символів України, а також спрямованих на вивчення їх значення та ролі у процесі державотворення і діяльності держави, формування правової культури громадян у ставленні до державної символіки.

Напередодні відзначення 20-ї річниці незалежності України у Києві заплановано проведення міжнародного форуму та фестивалю українців світу.

24 серпня у Києві буде проведено міжнародну науково-теоретичну конференцію, присвячену 20-й річниці незалежності України, та науково-просвітницькі та інші тематичні заходи, присвячені 20-й річниці заснування інституту президентства в Україні.

У Національному музеї історії України буде створено експозицію "Україна і світ".

Також планується започаткування видання антології української літератури від найдавніших часів до сьогодення, забезпечення передачі частини тиражу бібліотекам та навчальним закладам, насамперед тим, що розташовані у сільській місцевості.

Готується цикл пізнавальних документальних телефільмів і радіопередач та виставок фото- та архівних документів про історію українського державотворення, зокрема з кінця 80-х років ХХ століття до сьогодення.

Серед запланованих заходів, урочисте відкриття нових корпусів центральних державних архівів по вул. Солом'янській, 24, у Києві, а також проведення у столиці України урочистостей з нагоди 20-ї річниці всеукраїнського референдуму з питань проголошення незалежності України за участю керівників державних органів.

Крім того, 24 серпня у Києві, Керчі, Одесі, Севастополі та містах, де розташовані штаби оперативних командувань та видів Збройних Сил України, буде проведено парад військ на честь 20-ї річниці незалежності України.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?