Знову без параду? Зеленський підписав указ

Кабмін має розробити та забезпечити реалізацію заходів з відзначення 29-ї річниці незалежності України з урахуванням вимог щодо запобігання поширенню хвороби COVID-19

Президент підписав Указ № 318/2020 "Про відзначення 29-ї річниці незалежності України".

23 серпня 2020 року, у День Державного прапора України, в місті Києві, інших населених пунктах, закордонних дипломатичних установах України, військових частинах мають бути проведені офіційні церемонії урочистого підняття Державного прапора.

У День Незалежності України, 24 серпня 2020 року, в місті Києві, інших населених пунктах передбачається проведення урочистостей за участю представників органів державної влади, місцевого самоврядування, учасників ООС/АТО та громадськості.

Крім того, у День Незалежності буде проведено церемонії покладання квітів до пам'ятних знаків та місць поховань видатних діячів українського державотворення, борців за незалежність України, загиблих учасників Революції Гідності, учасників ООС/АТО.

Згідно з указом, передбачені тематичні культурно-мистецькі, медійні, виставкові та інші заходи з донесення громадянам інформації про важливі події та персоналії української історії, досвід національного державотворення.

Також уряд має організувати церемонії вручення державних нагород, заохочувальних відзнак особам, які зробили значний внесок у здобуття незалежності України, захист її суверенітету й територіальної цілісності.

Кабмін має підтримати ініціативи громадськості, спрямовані на зміцнення національної єдності, розбудову держави, популяризацію національних традицій та державних символів України, утвердження позитивного іміджу нашої держави у світі.

Міністерство закордонних справ має забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України за участю представників української громадськості за кордоном заходів з відзначення Дня Державного прапора та Дня Незалежності України.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.