Спецпроект

МЕР ЗАПОРІЖЖЯ: ПАМ'ЯТНИК СТАЛІНУ - НЕЗАКОННИЙ

Пам'ятник Сталіну на території Запорізького обкому Компартії встановлено незаконно, оскільки спочатку не був внесений в архітектурний проект. У разі появи біля будинку КПУ нового пам'ятника Сталіну його знесуть.

Про це в інтерв'ю агенції "Інтерфакс-Україна" заявив мер Запоріжжя Олександр Сін.

"Пам'ятник Сталіну в Запоріжжі був встановлений не у відповідності до затвердженого проекту. У проекті Запорізького обкому Компартії України немає пам'ятника: проект його не передбачає. В даний час ми не підписали акт введення в експлуатацію цього об'єкту - обкому КПУ, і не підпишемо до того часу, доки він не буде приведений у відповідність. Тому вживемо всіх заходів для знесення пам'ятника Сталіну, якщо комуністи його знову встановлять", - повідомив міський голова Запоріжжя.

Сін зазначив, що "пам'ятник Сталіну не може бути узгоджено в рамках існуючого архітектурного проекту обкому КПУ, а доводи комуністів про те, що пам'ятник Сталіну - мала архітектурна форма - лукавство".

"Пам'ятник yстановлений на елементі будівлі, тому він не є малою архітектурною формою в жодному випадку. Він підлягає погодженню відповідно до діючої документації, а його в узгодженнях не було. Це не ваза з квітами, це елемент на фасаді будівлі. Тому це все лукавство . Я думаю, якби б спочатку все робилося відповідно до законодавства, то цієї ситуації в Запоріжжі б не було", - підкреслив O. Сін.

У травні 2010 року на території Запорізького обкому Компартії України було відкрито силуміновий бюст Йосипа Сталіна, який, за твердженнями КПУ, був оформлений як кіоск ("мала архітектурна форма"). 28 грудня 2010 невідомі відрізали пам'ятнику голову, а в новорічну ніч підірвали.

Легенди і міфи влади та ЗМІ про погруддя Сталіну в Запоріжжі перераховані тут

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.