Спецпроект

Рівне святкує день, коли воно перестало бути гітлерівською столицею

Сьогодні у Рівному пройшли урочисті заходи з нагоди 67-ї річниці визволення міста від нацистів.

Як передає кореспондент УНІАН, було покладено квіти до могил загиблих воїнів на військовому меморіалі Дубенського кладовища, де також маршем пройшли воїни місцевого гарнізону.

З молоддю у навчальних закладах зустрілися ветерани Другої світової війни.

Нині у Рівному залишилося лише вісім колишніх визволителів міста, з них лише один зміг прийти на урочистості - командир мінометного взводу Андрій Мойсеєнко.

Рівне було звільнене від нацистів у результаті Рівненсько-Луцької військової операції, яка тривала з 2 по 11 лютого 1944 року.

З вересня 1941 до лютого 1944 року Рівне було адміністративним центром гітлерівського квазідержавного утворення "Райхскомісаріат Україна".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.