На Рівненщині проклали туристичні маршрути до давніх городищ

П’ять туристичних маршрутів до давньоруських городищ, розташованих у басейні річки Горинь, проклали у Рівненській області.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила менеджерка з комунікацій проєкту "Міста Погориння" Вікторія Власюк.

 

"Презентували два з п'яти туристичних маршрутів, які проклали до давніх городищ нашого краю. Передусім, це велосипедно-піший маршрут протяжністю у 80 км. Мандрівники зможуть побачити не тільки чудові осінні краєвиди, але чимало водойм, річок, побувають в ентомологічному заказнику, піднімуться на гору Топір, відвідають колишнє чеське депо у селі Дібрівка та побачать залишки чеського пивоварного заводу", – розповіла Власюк.

За її словами, другий маршрут, презентований туристичній спільноті має довжину 96 км та об'єднує сім давніх городищ. Це – найдовший маршрут, який включає найбільшу кількість городищ та цікавих локацій.

Під час мандрівки, окрім місць поселень часів Давньої Русі, туристи зможуть відвідати архаїчний вітряк у селі Красносілля та водяний млин ХІХ ст., садибу Ленкевичів-Валевських, один з найстаріших парків України XVIII ст. у Гощі. Також на маршруті – руїни каплиці-костелу Задемських, вікові дерева, заказник "Агатівка".


Довідково. Проєкт "Міста Погориння" реалізується на Рівненщині в межах партнерської програми "Культура. Туризм. Регіони" Українського культурного фонду.

Десять століть тому у басейні річки Горинь була потужна мережа поселень-городищ, у кожному з яких вирувало життя, люди створювали сім'ї, торгували, майстрували човни.

"Погоринські міста" – саме так неодноразово згадуються в літописах величезні простори уздовж берегів річки Горинь як окреме територіальне утворення доби Давньої Русі.

Нині про історію колишніх городищ свідчать лише цінні археологічні знахідки, свідчення у літописах та високі пагорби, порослі лісом, що привертають увагу не тільки істориків, археологів, але й туристів.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.