На Рівненщині проклали туристичні маршрути до давніх городищ

П’ять туристичних маршрутів до давньоруських городищ, розташованих у басейні річки Горинь, проклали у Рівненській області.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила менеджерка з комунікацій проєкту "Міста Погориння" Вікторія Власюк.

 

"Презентували два з п'яти туристичних маршрутів, які проклали до давніх городищ нашого краю. Передусім, це велосипедно-піший маршрут протяжністю у 80 км. Мандрівники зможуть побачити не тільки чудові осінні краєвиди, але чимало водойм, річок, побувають в ентомологічному заказнику, піднімуться на гору Топір, відвідають колишнє чеське депо у селі Дібрівка та побачать залишки чеського пивоварного заводу", – розповіла Власюк.

За її словами, другий маршрут, презентований туристичній спільноті має довжину 96 км та об'єднує сім давніх городищ. Це – найдовший маршрут, який включає найбільшу кількість городищ та цікавих локацій.

Під час мандрівки, окрім місць поселень часів Давньої Русі, туристи зможуть відвідати архаїчний вітряк у селі Красносілля та водяний млин ХІХ ст., садибу Ленкевичів-Валевських, один з найстаріших парків України XVIII ст. у Гощі. Також на маршруті – руїни каплиці-костелу Задемських, вікові дерева, заказник "Агатівка".


Довідково. Проєкт "Міста Погориння" реалізується на Рівненщині в межах партнерської програми "Культура. Туризм. Регіони" Українського культурного фонду.

Десять століть тому у басейні річки Горинь була потужна мережа поселень-городищ, у кожному з яких вирувало життя, люди створювали сім'ї, торгували, майстрували човни.

"Погоринські міста" – саме так неодноразово згадуються в літописах величезні простори уздовж берегів річки Горинь як окреме територіальне утворення доби Давньої Русі.

Нині про історію колишніх городищ свідчать лише цінні археологічні знахідки, свідчення у літописах та високі пагорби, порослі лісом, що привертають увагу не тільки істориків, археологів, але й туристів.

Роман Шухевич. Останній звіт Головнокомандувача УПА

В архіві Служби зовнішньої розвідки України знайдено рукописний варіант останнього звіту Головного командира УПА Романа Шухевича. Аналіз цього звіту та інших розсекречених документів НКВД/МГБ УРСР засвідчує, що Головнокомандувач повстанців не мав жодних ілюзій з приводу того, як має постати вільна і незалежна Україна, а саме – силою зброї у запеклій боротьбі з московитами.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.