На Рівненщині перепоховали останки жертв НКВД. ФОТО

10 листопада у місті Костопіль Рівненської області відбулась урочиста церемонія перепоховання останків 25 людей, які стали жертвами НКВД.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: Павла Подобєда

Понад 70 років мешканці Костополя не знали про масове захоронення жертв радянських карально-репресивних органів на території місцевої військової частини.

Підтвердити чутки і перекази старожилів вдалось завдяки зверненню до Українського інституту національної пам'яті рівнянина Юрія Гака, який повідомив, що на початку 1990-х років, під час земляних робіт на подвір'ї колишньої частини НКВД, були виявлені людські останки. Яму зі страшною знахідкою закопали. Дослідження розпочали у 2020 р. з ініціативи і коштом Українського інституту національної пам'яті.

Фахівець Меморіально-пошукового центру "Доля" Володимир Харчук, який здійснював дослідження ділянки пояснює: "В тюрмі проводили допити з катуваннями, є сліди того, що ці люди зазнали тортур, а потім їх розстріляли".

 
Фото: Павла Подобєда

"Загалом вдалось ексгумувати останки 25 осіб, які були страчені НКВД у 1944-1947 роках. Серед них – вояки УПА і звичайні цивільні – зокрема жінки та діти. Вбивали ударами кольби або пострілом в голову. На жаль, встановити імен жертв радянських карателів не вдалося", – розповідає директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.

Антрополог Ольга Мінейко пояснює, що на обстеженій ділянці були виявлені останки 12 чоловіків, 10 жінок і трьох неповнолітніх дітей віком приблизно 10, 12 та 17 років. Можливо, вони були членами сімей повстанців. Дослідження показали, що особливо жорстокого поводження в тюрмі зазнали жінки. Усіх розстріляних кинули в яму долілиць і закопали.

Церемонія перепоховання відбулась за участі почесної варти Збройних Сил України, представників Українського інституту національної пам'яті, депутатського корпусу Костопільської міської ради, ветеранів російсько-української війни і громадськості.

 
Фото: Павла Подобєда

"Історики знають багато про радянську окупацію із документів. Однак сьогоднішня подія розповідає нам про окупацію не в цифрах чи абстрактних виразах, а в людських долях. Одна справа, коли ти знаєш, що російські більшовики окупували УНР, а через 20 років – і Західну Україну.

Натомість, коли стоїш над розстрільною ямою, в якій не лише українські повстанці, але й жінки та діти – зникають будь-які сумніви: Радянський Союз, як і Третій Рейх – це окупаційний режим, який і поводився відповідно на українських землях", – розповідає начальник відділу обліку та збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

 
Фото: Павла Подобєда

Поховали віднайдених жертв НКВД у 25 окремих трунах на Костопільському міському кладовищі, поряд із захисниками, які загинули на сучасній російсько-українській війні.

Чин погребіння був відправлений духовенством Православної Церкви України. В останню путь проводжали незнаних земляків із військовою сальвою, під виконання Державного Гімну України.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.