На Рівненщині перепоховали останки жертв НКВД. ФОТО

10 листопада у місті Костопіль Рівненської області відбулась урочиста церемонія перепоховання останків 25 людей, які стали жертвами НКВД.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: Павла Подобєда

Понад 70 років мешканці Костополя не знали про масове захоронення жертв радянських карально-репресивних органів на території місцевої військової частини.

Підтвердити чутки і перекази старожилів вдалось завдяки зверненню до Українського інституту національної пам'яті рівнянина Юрія Гака, який повідомив, що на початку 1990-х років, під час земляних робіт на подвір'ї колишньої частини НКВД, були виявлені людські останки. Яму зі страшною знахідкою закопали. Дослідження розпочали у 2020 р. з ініціативи і коштом Українського інституту національної пам'яті.

Фахівець Меморіально-пошукового центру "Доля" Володимир Харчук, який здійснював дослідження ділянки пояснює: "В тюрмі проводили допити з катуваннями, є сліди того, що ці люди зазнали тортур, а потім їх розстріляли".

 
Фото: Павла Подобєда

"Загалом вдалось ексгумувати останки 25 осіб, які були страчені НКВД у 1944-1947 роках. Серед них – вояки УПА і звичайні цивільні – зокрема жінки та діти. Вбивали ударами кольби або пострілом в голову. На жаль, встановити імен жертв радянських карателів не вдалося", – розповідає директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.

Антрополог Ольга Мінейко пояснює, що на обстеженій ділянці були виявлені останки 12 чоловіків, 10 жінок і трьох неповнолітніх дітей віком приблизно 10, 12 та 17 років. Можливо, вони були членами сімей повстанців. Дослідження показали, що особливо жорстокого поводження в тюрмі зазнали жінки. Усіх розстріляних кинули в яму долілиць і закопали.

Церемонія перепоховання відбулась за участі почесної варти Збройних Сил України, представників Українського інституту національної пам'яті, депутатського корпусу Костопільської міської ради, ветеранів російсько-української війни і громадськості.

 
Фото: Павла Подобєда

"Історики знають багато про радянську окупацію із документів. Однак сьогоднішня подія розповідає нам про окупацію не в цифрах чи абстрактних виразах, а в людських долях. Одна справа, коли ти знаєш, що російські більшовики окупували УНР, а через 20 років – і Західну Україну.

Натомість, коли стоїш над розстрільною ямою, в якій не лише українські повстанці, але й жінки та діти – зникають будь-які сумніви: Радянський Союз, як і Третій Рейх – це окупаційний режим, який і поводився відповідно на українських землях", – розповідає начальник відділу обліку та збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

 
Фото: Павла Подобєда

Поховали віднайдених жертв НКВД у 25 окремих трунах на Костопільському міському кладовищі, поряд із захисниками, які загинули на сучасній російсько-українській війні.

Чин погребіння був відправлений духовенством Православної Церкви України. В останню путь проводжали незнаних земляків із військовою сальвою, під виконання Державного Гімну України.

КГБ УРСР проти "Летючих козаків" ВПС США

У москві поставили завдання перед кгб урср збирати всю доступну інформацію про всіх українців, які пішли на службу до армії США. Їх розглядали як таких, що можуть бути використані з диверсійною і шпигунською метою проти срср. Так, керівництво кгб з настороженістю сприймало здобуті агентурою відомості про "збільшення американцями набору до армії молоді українського походження".

"Сто днів" або останній король: епізод з історії визвольних змагань литовського народу

Кожному в Україні, мабуть, відомі події Української революції. Зокрема, обставини реставрації гетьманської влади у 1918 році. Втім, спроби повернення до історичних форм правління, у ту добу боротьби за незалежність колишніх підневільних Росії народів, характерні не лише для України. Подібне відбулося і у Литві. Майже одночасно з реалізацією ідей українського ІІ Гетьманату народився литовський монархічний проект.

Інтелектуали за викликом. Хто й навіщо створив легенду про "Петра Великого"

Як європейські інтелектуали волею, чи неволею допомагали російському імператору Петру І відбілювати власну репутацію.

Професор Дмитро Білий: "Після геноциду на Кавказі залишилося не більше 10% черкеського населення"

У травні 1864 року на Червоній Поляні неподалік від Сочі відбулася остання битва з російськими військами черкеських воїнів, під час якої всі вони загинули. Власне, місцина отримала таку назву, бо вся вона була залита кров'ю. А вже 21 травня 1864 року російські війська влаштували переможний парад. Це означало остаточну поразку черкесів у війні, яку вони вели проти царської росії понад сто років.