Спецпроект

В Одесі пропонують вулицю УНРівців змінити на вулицю підприємця

Історико-топонімічна комісія Одеської міськради пропонує перейменувати вулицю Івана і Юрія Лип.

Про це повідомляють "Одеса.Коментарі".

Члени комісії розглянули звернення місцевих жителів (автор звернення - "Н.А.Саханенко", під зверненням 108 підписів - ІП) про повернення вулиці Івана та Юрія Лип на Ближніх Мельницях колишньої назви - вулиця Радянська.

Однак, "з метою дотримання однієї з головних принципів Положення про історико-топонімічну комісію - принципу історизму", комісією було прийнято рішення повернути цій вулиці історичну назву - вулиця Пішеніна (тут у ХІХ сторіччі розташовувалися три млини одеського міщанина Федора Пішеніна).

Це рішення буде винесено на затвердження сесії Одеської міської ради.

ДОВІДКА: Іван Липа - уродженець Керчі, мешканець Одеси, лікар, міністр з питань віровизнань уряду УНР. Його син Юрій - уродженець Одеси, письменник і науковець, один із ідеологів націоналістичного руху 1930-их.

Нагадаємо, що на початку 1990-х мерія Одеси під керівництвом Едуарда Гурвіца перейменувала провулок Грибоєдова на провулок Романа Шухевича (у 1948 і 1949 роках Головний командир УПА нелегально лікувався в одеському санаторії).

Сам Гурвіц пояснював своє рішення так:

"Ми повернули вулиці Єврейській стару назву. І виявилося, що на цій вулиці знаходиться обласне управління КДБ. Керівництву КДБ це перейменування не сподобалося, і вони на бланках писали: "провулок Ґрібоєдова", де в них знаходився відділ листів... Коли мені про це повідомили, то я перейменував провулок Грибоєдова на Шухевича!"

Згодом, в часи керування містом Руслана Боделана провулок Шухевича був перейменований на Покровський, проте на багатьох картах Одеси досі позначений як Шухевича, стверджує "Тиждень".

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.