Спецпроект

В Ізраїлі відкриють пам'ятник Червоній Армії

Можливо, вже цього року в Ізраїлі побудують пам'ятник на честь Робітнично-селянської Червоної армії (РСЧА). Меморіал постане на внески, зібрані євреями зі всього світу.

У четвер, 3 березня були оголошені результати міжнародного конкурсу на кращий проект пам'яника на честь перемоги Червоної Армії над нацистами. Переміг проект російських авторів Салавата Щербакова, Михайла Нордницького та Василя Перфільєва.

Російський проект являє собою лабіринт, звиви якого символізують найбільш трагічні події у історії єврейського народу. Лабіринт виходить на відкритий простір, посеред якого здіймаються велетенські крила білого голуба.   

Проект-переможець

Пам'ятник збудують у курортному місті Нетаньї, на территорії уже існуючого меморіального комплекса Бейт Яд Лєбанім (Дім пам'яті), на пагорбі над узбережжям Середземного моря.

Про те, що Ізраель має намір увіковічнити пам'ять радянських воїнів, повідомив прем'єр країни Біньямін Нетаньягу під час зустрічі із російським колегою Володимиром Путіним у лютому минулого року.

"Я планую, щоб це (20-річчя двосторонніх відносин між Ізраїлем і Росією - ІП) було відзначено створенням спеціального пам'ятника в Ізраїлі, який би увіковічнив роль Росії і Червоної Армії у перемозі над нацистською Німеччиною" - цитує прем'єра Нетаньягу радіостанція "Голос России".

Пам'ятник має стати також символем героїчної боротьби і жертовності близька 500 тис. євреїв, які воювали в лавах Червоної Армії.

Не повідомляється, чи в проекті пам'ятника є згадка про роль України в перемозі над нацизмом.

У той же час - коментує польська "Ґазета Виборча" - у країнах колишнього СРСР пам'ятники червоноармійцям все більше руйнують. У 2007 році дипломатичний скандал викликала ситуація навколо перенесення пам'ятника Радянському солдату з центру Таллінна.

У 2009 році був зруйнований пам'ятник радянським воїнам у грузинському Кутаїсі. Медіа також повідомляли про демонтаж пам'ятників радянським воїнам у столицях Узбекистану та Азербайджану.  

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.