Спецпроект

Сплюндровано "Криницю Петра Першого" російської громади Полтавщини (ФОТО)

Невідомі в районі селища Лісові Поляни біля Полтави повторно сплюндрували історико-туристичний пам'ятник "Криниця Петра I", присвячений Полтавській битві 1709 року.

Про це журналістам повідомив керівник полтавської обласної громадської організації "Російська громада" Володимир Шестаков.

"У Полтаві періодично безкарно оскверняють пам'ятники, пов'язані з Росією. За акти вандалізму винні повинні відбувати суворе покарання, потрібно посилити кримінальне покарання", - сказав він.

Пам'ятник було замальовано червоною фарбою із зображенням тризубців, також на ньому написали "Слава Україні!".

У міліцію "Російська громада" не зверталася, оскільки, на думку Шестакова, це безрезультатно.

Фото: poltava.pl.uа

За інформацією Шестакова, восени 2008 року пам'ятник уже піддавався акту вандалізму.

"Тоді сам зруб криниці було розібрано, пам'ятний знак розписано тризубцями і непристойностями, а бронзовий картуш зі знака зник", - зазначив керівник організації.

З його слів, в 2009 році пам'ятник було відновлено "Російською громадою" за сприяння російських меценатів, представників "Громадської палати Російської Федерації", "Спілки сімей військовослужбовців Росії".

Тоді представники "Російської громади" перебрали криничний зруб, поставили столики для туристів, очистили пам'ятний камінь і встановили нову табличку.

Табличка, яка була біля криниці до квітня 2011 року

Пам'ятник "Криниця Петра I" присвячено подіям 1709 року. Солдатів російської армії, які рухалися до Полтави, мучила спрага, і вони вирішили викопати криницю - нібито саме в цьому місці.

Як повідомляли "Українські новини", в 2010 році "Російська громада" ініціювала встановлення пам'ятника Катерині ІІ в Кременчуці (Полтавська область).

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.