Спецпроект

На Полтавщині створять музей Вернадського

У Полтавськiй областi в смт. Шишаки до 150-рiччя академiка Володимира Вернадського на мiсцi його садиби планують побудувати першу чергу музейно-iсторичного комплексу, присвяченого вченому.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на заступника голови Полтавської облдержадмiнiстрацiї Валерiя Пархоменка.

За словами Пархоменка, ОДА має намiр укласти вiдповiдну угоду з засновниками Фонду В.Вернадського в Москвi. "Московський Фонд Вернадського може вкласти у розвиток комплексу 10 млн грн", - зазначив чиновник.

Вiн також додав, що на мiсцi, де ранiше розмiщувалася садиба В.Вернадського, залишився фундамент, на цьому мiсцi i мають намiр вiдбудувати садибу в стилi модерн. На другому етапi заплановано будiвництво музею народної архiтектури, а на третьому - створення iсторичного комплексу з базою вiдпочинку.

Володимир Iванович Вернадський (1963 - 1945 рр.) - видатний природодослiдник, мислитель i громадський дiяч, академiк, один iз засновникiв i перший президент Української Академiї наук.

Творець багатьох наукових шкiл, творець науки бiогеохiмiї.

У селi (Великi) Шишаки на Полтавщинi у Вернадських була садиба, куди вони майже щороку на лiто приїздили всiєю родиною. Дружина В.Вернадського, Наталя, походила з вiдомого на Полтавщинi роду Старицьких.

Два тижні тому у Шишаках невідомі знищили пам'ятник Леніну.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..