Спецпроект

Головною ціллю сталінських геноцидів були українці - американський історик

"У 1930-х роках роки були присутні різні форми геноциду. Голодомор можна розглядати як окремий його вияв. Узагальнено ці форми можна назвати "українським геноцидом".

Про це в інтерв'ю радіо "Свобода" повідомив професор Стенфордського університету США Норман Наймарк.

"Крім селян, серед соціальних груп під сталінську машину потрапили так звані "асоціальні елементи", люди, пов'язані з попередніми режимами, - сказав Наймарк. - А потім і сама більшовицька еліта стала об'єктом терору. Серед національних груп також постраждали поляки, німці, кримські татари".

За словами професора, найважливішим є те, щоб просто було визнано сам факт того, що Голодомор був.

"І не так важливо, як це називати - геноцидом чи ні, - підкреслив Наймарк. - Я особисто вважаю, що це був справжній геноцид, і у своїй книзі використовую цей термін. Важливо, щоб люди просто усвідомили: відбулося масове вбивство".

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.