Спецпроект

Княгиня Романова подякувала українцям за "збереження спільної історії"

Голова Російського імператорського дому велика княгиня Марія Романова під час перебування в Севастополі відзначила важливість збереження історії.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Я рада бачити, що наша спільна історія зберігається, і важливо, щоб ми могли передати її наступним поколінням, щоб ми залишилися дружні", - сказала Романова під час зустрічі в Севастопольській міській державній адміністрації з виконуючим обов'язки голови МДА Сергієм Живодуєва і головою Севастопольської міської ради Юрієм Дойниковим.

Високопоставлена ​​гостя висловила також слова подяки за те, що пам'ять про її сім'ю зберігається. "Мені так приємно бачити, що пам'ять моєї родини не забута, що ви досі наступними поколіннями вчите нашу спільну історію, і що ви дозволяєте, щоб моя сім'я теж брала участь у цій історії", - зазначила глава Російського імператорського будинку.

За словами великої княгині Романової, її батьки казали, що Севастополь - "біле місто, у ньому добрі люди, які тебе завжди зустрічають".

Зі свого боку в.о. голови адміністрації Живодуєв сказав, що "історію не можна переробити".

Голова міськради Дойников зазначив, що "севастопольці дуже раді гостям, які допомагають зберігати історію, нагадують про те, що було в історії руського, радянського, російського, українського народу". "Ми вдячні тим, хто своїми візитами дозволяє нам цю історію відновлювати, і на прикладах історії виховувати нове покоління", - сказав Дойников.

Під час перебування в Севастополі Марія Романова поклала квіти до пам'ятника імператриці Катерині та оглянула історичні місця міста.

Нагадаємо, що велику княгиню в Україну запросив президент Янукович і митрополит УПЦ МП Володимир (Сабодан). В Сімферопольському аеропорту її зустрічав і син президента Віктор Янукович. Це перший візит Романової у нашу державу.

ДОВІДКА:

Марія Романова - дочка голови Російського імператорського будинку у вигнанні Володимира Романова (син російського великого князя Кирила Володимировича, що прийняв в 1924 році титул всеросійського імператора у вигнанні, онук імператора Олександра II) та його дружини Леоніди Багратіон-Мухранської. В даний час проживає в Іспанії. У 1989 році була проголошена своїм батьком спадкоємицею Російського престолу.

Близькі родичі і слуги останнього Російського імператора Миколи ІІ разом із монархом, який перед цим зрікся престолу, були знищені більшовиками в червні 1918 року на Уралі. Вони канонізовані РПЦ як страстотерпці. Після їхньої смерті Кирило Володимирович став старшим членом династії. Цікавий момент - під час Лютневої революції 1917 року, коли Микола ІІ зрікся влади, Кирило виступив проти "царського режиму", вдягнувши червоний бант.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року