Спецпроект

Опублікують 250 листів Джона Леннона - він їх писав частіше, ніж пісні

У Великобританії опублікують понад 250 раніше невиданих листів Джона Леннона до його друзів, родичів і колег по The Beatles.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на ВВС.

Листи легендарного бітла вийдуть як книги, і, за словами видавця, дозволять прихильникам дізнатися про переживання і думки музиканта, які не встигли стати піснями.

На збір листів та листівок Леннона журналіст Хантер Девіс, який написав у 60-х єдину авторизовану біографію The Beatles, витратив близько десяти років.

Девіс зізнається, що одним з найскладніших завдань при зборі матеріалів для майбутньої книги було умовити вдову Леннона Йоко Оно надати для публікації її особисту переписку з Джоном.

Значну частину листів, які увійдуть у майбутню книгу, письменник отримав від колекціонерів, які погодилися заради "історичної події для всіх шанувальників Леннона", дозволити Девісу доторкнутися до своїх дорогоцінним архівів.

Як розповів письменник, любителям сенсацій не варто чекати від книги якихось сенсаційних подробиць життя музиканта, однак ті, кого цікавить творчість бітла, а не його "брудна білизна", отримають справжнє задоволення від читання неймовірно емоційних і щирих листів Леннона.

За словами Девіса, далеко не всі свої радості, тривоги і переживання Джон встиг висловити в піснях. Коли щось сильно вражало музиканта, він швидше брався за олівець чи ручку, ніж за гітару. Біограф Beatles особливо відзначає блискуче почуття гумору Леннона, яке робить його листи справжніми літературними шедеврами.

Книга Хантера Девіса повинна з`явитися на прилавках взимку 2012 року.

Нагадаємо, що в 2010 році було опубліковано лист Джона Леннона, який дійшов до адресата лише через 34 роки.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка