АНОНС: КНИГА ПРО УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ XX СТОРІЧЧЯ

Книгарня "Є" та видавництво "Критика" запрошують на презентацію книжки Андрія Портнова "Історії істориків: обличчя й образи української історіографії XX століття", яка відбудеться 11 жовтня.

Початок - о 18:00, на вулиці Лисенка, 3 (метро "Золоті ворота").

Збірник історико-біографічних есеїв історика Андрія Портнова присвячено долям та ідеям, історіографічній спадщині й історіографічній рецепції українських науковців XX століття - Дмитра Яворницького і Володимира Пархоменка, Івана Степаніва і Костя Гуслистого, В'ячеслава Заїкіна і Віктора Петрова, Ярослава Ісаєвича і Ярослава Дашкевича та багатьох інших, знаних і менш відомих, успішних і переслідуваних.

Андрій Портнов. "Упражнения с историей по-украински"

Герої цієї книжки мусили, боронячи свою наукову свободу та право на вільну думку і творчість, шукати способи співіснувати з різними політичними системами і культивувати складність у спрощеному, ідеологічно поділеному та насиченому особистою ворожнечею просторі,

Пропоновані автором начерки інтелектуальних біографій цих науковців доводять, що їхні тексти не тільки відображали свій час, пояснювали його і творили, але й, мірою сил, намагалися йому протистояти.

Повернення "Історії..." Грушевського у 1988-му. Як це було

Учасники: Наталя Яковенко, Володимир Кулик, Оксана Юркова, Сергій Єкельчик, Володимир Маслійчук.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».