Львівському аеропорту хочуть дати ім'я чи то Бандери, чи Данила Галицького

Фракція партії "ВО Свобода" у Львівській міськраді внесла на розгляд сесії пропозицію звернутися до Кабміну із проханням назвати міжнародний аеропорт "Львів" ім'ям лідера ОУН Степана Бандери.

З такою пропозицією звернувся депутат міськради від "Свободи" Василь Горон, повідомляє УП з посиланням на прес-службу "ВО Свобода".

У підготовленому "Свободою" зверненні сказано, що цю ідею подали жителі Львова на зустрічах з депутатами від партії.

Львівська міськрада має намір розглянути звернення на сесії 20 жовтня.

У свою чергу мер Львова Андрій Садовий пропонує надати аеропорту "Львів" ім'я короля Данила Галицького.

З відповідною пропозицією він звернувся до керівництва держави, повідомляє прес-служба Львівської міськради.

"Було багато пропозицій щодо назви нашого летовища: назвати іменем Пінзеля, іменем Франка. Я звернувся до керівництва держави з пропозицією назвати аеропорт іменем короля Данила Галицького - засновника нашого міста, іменем чи не єдиного українського короля", - сказав він.

При цьому Садовий зазначив, що аеропорт є державним, тому остаточне рішення прийматиме держава.

Нагадаємо, восени 2010 року львівські інтелектуали розпочали збір підписів за те, щоб назвати аеропорт іменем всесвітньо відомого галицького скульптора XVIII-го сторіччя Івана Ґеорґа Пінзеля.

Тим часом у Криму тривають суперечки щодо назви аеропорту "Сімферополь": кримські татари виступають за присвоєння йому імені радянського льотчика-аса Амет Хан Султана, а проросійські організації хочуть назвати аеропорт на честь фаворита Катерини ІІ Григорія Потьомкіна.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками