ЗА 20 РОКІВ В УКРАЇНІ СТАЛО НА 2,5 МЛН СЕЛЯН МЕНШЕ

За 20 років незалежності кількість селян в Україні зменшилась на 2,5 мільйона.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на прес-конференції заявила соціолог Ірина Прибиткова, презентуючи результати дослідження демографічної ситуації в українському селі.

Зокрема, дослідження демографічного стану села показало, що чисельність сільського населення в 1990-2000 рр. скоротилося на 2531,2 тис. чоловік і на 1 січня 2010 року становило 14336,9 тис. При цьому скорочення відбувалося виключно за рахунок депопуляції - високої смертності населення і активної еміграції.

Мінімальну компенсацію демографічних втрат села забезпечив символічний міграційний приріст за рахунок міського населення - на 17,6 тис. жителів, а також адміністративно-територіальні перетворення - ще 61,5 тис. жителів.

По словах Прибиткової, міграційний приріст сільського населення почався в 1992 році, коли повертатися на рідні землі стали колишні селяни, що раніше переїхали в міста. Цей процес продовжувався до 2001 року включно.

Доноси, самогон і байдужість до майна. Як Голодомор змінив життєвий уклад села

На початку 2000-х виїзд з села знову став набирати обороти. Так, з 2002 по 2005 роки кількість мігрантів зросла з 24,7 тис. до 51 тис. чоловік в рік.

Проте за останні 5 років інтенсивність відтоку з українських сіл стала спадати: так, в 2009 році втрати сільського населення за рахунок тих, що виїхали скоротилися до 16,5 тис., а в 2010 - до 5,2 тис. жителів.

За словами соціолога, упродовж останніх 5 років тенденція зменшення сільського населення уповільнилась: народжуваність стала збільшуватись, а смертність зменшуватись. І хоча, за її словами, смертність в селі зменшується повільніше, ніж у містах, народжуваність у сільській місцевості росте швидше.

"Українська селянська сім'я рухається в напрямку дводітної: в місті на 1000 жінок народжується в середньому 331 дитина, в той самий час як у селі ці показники становлять 769 дітей на 1000 жінок", - зазначила Прибиткова.

Суспільство кріпаків. До 150-річчя маніфесту про звільнення селян

За її словами, дослідження також виявило, що в кожному другому селі в Україні немає жодного суб'єкту господарської діяльності, через що селяни змушені працювати у містах або за кордоном. Так, на сьогодні 1,25 млн. селян працюють в містах, проте цей показник менший, ніж за часів Радянського Союзу: у 1980-х в українських містах працювало 1,7 млн. селян.

За даними соціологічного дослідження, сукупний дохід на 1 члена сільської родини становить 766 грн., при цьому сукупний дохід жителів міст становить 1 тис.127 грн., а у столичних мешканців він становить 2 тис. 248 грн. Середній показник сукупного доходу на члена української родини становить 1 тис. 284 грн.

За словами опитаних жителів сільської місцевості, дохід, який повністю покриває прожитковий мінімум, мав би становити 1 тис. 370 грн. на 1 особу або 2 тис. 206 гривень на сім'ю.

У ході опитування було виявлено, що 8% опитаних вважають, що живуть у злиднях, 45% вважають себе бідними, ще 45% вважають, що мають середній дохід, 0,8% визнали себе заможними людьми і жоден з опитаних не назвав себе багатим.

Селяни проти замків. Тим, хто "від сохи", історія не цікава?

Соціолог додала, що сьогодні 2,6 млн. селян фактично є безробітними.

За її даними, 16,9% селян працюють у державному секторі, 21,3% працюють у приватному секторі і 2% задіяні і там, і там.

При цьому наймитами є 31,4% селян, 3,4% займаються індивідуальною діяльністю та 1% виступає в ролі роботодавців.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".