На Нобелівську премію миру висували Сталіна, Гітлера і Миколу Другого

На сайті Нобелівських премій з'явився список претендентів, яких висували на премію миру в період з 1901 по 1950 роки, але які її не отримали. Там можна побачити неабияких миротворців - Сталіна, Гітлера, Миколу Другого і Муссоліні.

Про це повідомляє ТСН.

За правилами комітету, імена номінантів тримаються в секреті півстоліття.

Судячи з цієї публікації, свого часу на премію миру висувалися Йосип Сталін (навіть двічі - в 1946 і 1948 роках), Адольф Гітлер (в 1939-му) і Беніто Муссоліні.

Українці зробили рекламу горілки з Гітлером і Сталіним (ФОТО)

Пропонували і Вінстона Черчилля, але замість цього він отримав в 1953-му році премію з літератури за свої мемуари.

У різні роки розглядалися також кандидатури Льва Толстого, Еріха Марія Ремарка, Миколи Реріха, а також Миколи Другого.

За даними офіційного сайту, на сьогодні серед лауреатів премії миру налічується 97 осіб, серед них 12 жінок і 20 організацій.

Цього року в списку претендентів на винагороду - 241 кандидат, 53 з яких є громадськими і міжнародними організаціями.

Церемонія вручення Нобелівських премій проходить у Стокгольмі й Осло в день смерті засновника винагороди Альфреда Нобеля - 10 грудня. 

Стус і Нобель: демістифікація. Поета не стільки висували на премію, скільки говорили

У минулому 2010 році Нобелівську премію миру присудили китайському дисиденту Лю Сяобо, однак вручити її так і не змогли - він перебуває у в'язниці, і Пекін не погодився відпустити його на вручення Нобеля. У 2009 році премію миру отримав президент США Барак Обама з формулюванням "за величезні зусилля з укріплення міжнародної дипломатії і співпраці між народами".

У 2008 році премію миру отримав фінський дипломат Марті Ахтісаарі, який від імені ООН займався врегулюванням конфлікту у Косово, що завершилося проголошенням незалежності колишнього регіону Югославії та Сербії.

У 2007 році Нобеля в цій номінації отримав віце-президент Альберт Ґор - один із опонентів Джорджа Буша-молодшого, який потім підтримував Обаму.

В 1971 році "літературна" Нобелівка дісталася поету Пабло Неруді, який у молоді роки допомагав зникнути від мексиканського правосуддя Давіду Сікейросу - керівнику терористичної групи, котра здійснила невдалий замах на Лева Троцького.

Згідно зі статутом Нобелівського фонду, висувати кандидатів можуть не тільки самі члени комітету, а й представники парламентів і урядів різних країн, члени Міжнародного арбітражного суду в Гаазі, професори університетів в області політики, юриспруденції, історії та філософії, а також самі лауреати премії.

Нагадаємо, Нобелівська премія миру за 2011 рік присуджена сьогодні відразу трьом жінкам-правозахисницям.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками