ГРОМАДА ОДЕСИ СТАЛА НА ЗАХИСТ ОБЛАСНОГО АРХІВУ

На історичному факультеті Одеського національного універститету ім. Мечникова відбулася загальні збори міської громади щодо подальшої долі Державного архіву Одеської області.

Про це повідомляє офіційний сайт архіву.

Участь у зборах узяли науковці, музейники, громадські активісти, депутати, представники обласної ради, журналісти.

Учасники заходу проголосували за створення громадської ініціативи "Друзі архіву". Вони закликали долучатися "всіх, хто розуміє виняткове значення архіву для культурного життя міста, регіону, країни".

В координаційній раді новоствореного руху - 22 особи на чолі з директором Одеського академічного центру Лідією Ковальчук.

Директор архіву Володимир Левчук повідомив активістам про ситуацію з будівлею першого корпусу Держархіву — колишньою Бродською синагогою (вул. Жуковського, 18). Нагадаємо, днями Одеська обласна рада проголосувала за передачу споруди юдейській релігійній громаді "Хабад Шомрей Шабос".

"Згадки про те, що з 1942 року в цій будівлі розташовується Держархів Одеської області, у проекті постанови облради не було, - наголосили архівісти. - Рішення про надання установі нового приміщення, що відповідає сучасним вимогам, не готувалось і на сесію не виносилось".

Голова Одеської облради Анатолій Урбанський запропонував перемістити унікальний архівний фонд до будівлі обласної психіатричної лікарні №2 (село Олександрівка Комінтернівського району).

"Будівля [психлікарні] наразі у стані розрухи і не відповідає потребам архіву навіть за площею", - наголосили архівісти - 1700 кв.м. при потребі мінімум 2700 кв.м.

Про неприпустимість такої ситуації висловились всі учасники зборів.

Активісти вирішили розробити план заходів, що мають вирішити "нагальну проблему архіву" - отримання нового гідного приміщення, яке відповідає сучасним вимогам формування, зберігання, дослідження та оприлюдення Національного архівного фонду.

Одеситів закликали надавати свої пропозиції щодо будівель, які можуть бути реконструйовані під архівне приміщення, або називати місця в центральній історичній частині Одеси, де можна збудувати новий дім архіву.

"Разом впораємося", - наголосили у громадській ініціативі.

Як відомо, в лютому 2016 року Одеський обласний архів завершив оцифрування і першим з українських архівів виклав у відкритий доступ всі описи фондів періоду УРСР та Незалежності.

Вже багато років будівля держархіву Одеської області перебуває в аварійному стані.

Війна за «Золото Криму»

Цю війну Крим уже програв. І програв не тоді, коли чотири кримські музеї програли в Амстердамі суд про повернення виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі», а набагато раніше. Але зрозумілим це стає лише зараз

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.