У Хорватії вшанували загиблих у Вуковарі 20 років тому (ФОТО)

Близько 30 тисяч осіб взяли сьогодні участь у скорботному мітингу з нагоди 20-річниці масового злочину, вчиненого військовими Югославської народної армії та сербськими ополченцями у хорватському місті Вуковар.

Про це повідомляє "Vukovar.hr".

Біля меморіалу "Колона пам'яті" загиблих вшанували прем'єр міністр Хорватії Ядранка Косор та президент Іво Йосипович.

Учасники мітингу зібралися також біля міської лікарні, яка стала символом трагедії. Саме звідси, 18-20 листопада 1991 року серби вивезли на закинену свиноферму за містом близько 300 хорватських військових поранених, яких згодом розстріляли.

 Фото: vukovar.hr

Далі скорботна громада вирушила на цвинтар, де запалила свічки на вшанування пам'яті захисників Вуковара.

Як українці здійснювали миротворчу місію в Югославії. Інтерв'ю

Падіння Вуковара ознаменувало початок боротьби за незалежність Хорватії у 1991 році. Битва за місто має важливе значення для цієї країни, оскільки його тривала облога затримала югославські війська і дала змогу Загребу підготувати хорватську армію до оборони.

 Водонапірна вежа - символ оборони Вуковара

Під час облоги Вуковара, близько 1600 захисників і мирних жителів були убиті, а місто було практично стерте з лиця землі.

Трибунал ООН з військових злочинів у Гаазі звинуватив двох сербських офіцерів Міле Мкршича та Веселина Шліванчаніна у військових злочинах і засудив їх відповідно до 20 і 10 років позбавлення волі відповідно.

Після війни Вуковар був узятий під управління ООН і реінтегрований до Хорватії в 1998 році.

 Вулиця Вуковара після боїв

У листопаді 2010 року президент Сербії Борис Тадіч відвідав Вуковар з візитом примирення, під час якого сказав: "Я знаходжуся тут, щоб, схиляючи голову перед загиблими, ще раз вибачитися, висловити скорботу і дати можливість Сербії та Хорватії відкрити нову сторінку історії".

Підготував: Остап КОЗАК

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.