Спецпроект

Влада припинила роботу над Книгою пам'яті Голодомору - Васюник

Співкоординатор Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору Іван Васюник стверджує, що нинішня влада спеціально оминає тему Голодомору, бо боїться її.

Про це він заявив в інтерв’ю журналу "Країна".

Один із прикладів — припинення роботи над "Національною книгою пам’яті" про жертв Голодомору після виборів президента у 2010 році.

"Робота над книгою тривала упродовж 2006-2008 років, - зазначив Васюник. - Її загальний обсяг — 23 тисячі сторінок, впорядковано спогади понад 200 тисяч очевидців, ідентифіковано майже мільйон жертв і 14 тисяч сіл, де вмирали від голоду. Також зібрана інформація про людей, які допомагали виживати, ділилися останнім шматком хліба. Робота тривала під керівництвом Інституту національної пам’яті".

Нагадаємо, у грудні 2010 року Віктор Янукович "перетворив" Інститут нацпам’яті на науково-дослідну установу, чим ліквідував єдиний орган державної влади, який відповідав за формування політики національної пам’яті.

Проте Іван Васюник запевняє, що точку неповернення суспільна пам’ять уже пройшла. І влада чомусь не розуміє, що національна пам’ять належить не їй:

"Люди вже не живуть у брехні і не так легко піддаються маніпуляціям. Свідки почали говорити про трагедію — це найголовніше. Українці перестали боятися. Я спілкувався з десятками людей під час підготовки "Національної книги пам’яті". В очевидців відбувалася ломка свідомості, коли вони зрозуміли, що про це можна розповідати дітям, онукам. Українці тепер знають правду про Голодомор із багатьох джерел. Кожен може сформувати свою позицію незалежно від офіційної пропаганди чи контрпропаганди".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.