У Львові святкують 150-річчя залізниць в Україні

Львiв вiдзначив у понедiлок 150-рiччя початку регулярного залiзничного сполучення в Українi. З нагоди ювілею на львiвський вокзал прибула копiя паровоза "Ярослав", який 4 листопада 1861 року привіз перший поїзд iз Вiдня до Львова.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

На стiнi будiвлi залiзничного вокзалу також вiдкрили меморiальну дошку, на якiй українською i нiмецькою мовами написано: "4 листопада 1861 року з Вiдня до Львова прибув перший потяг. Це ознаменувало початок залiзничного сполучення на територiї України".

Катастрофа царського поїзду під Харковом - знак кінця імперії

"Коли у Львiв прибув перший потяг, то це кардинальним чином змiнило життя краю, принесло в нього новий вимiр цивiлiзацiї", - сказав пiд час виступу начальник Львiвської залiзницi Богдан Пiх.

За його словами, саме залiзниця зробила найбiльший внесок в об'єднання країни.

Піх також пообіцяв, що вже у травнi наступного року завдяки реконструкцiї зi Львова до Києва можна буде доїхати за 4,5 години.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.