Першій у світі недільній газеті виповнюється 220 років

Відома британська газета, перша недільна газета у світі, переживала різні часи – то фінансові кризи, то злети у вигляді авторів на кшталт Джорджа Орвелла.

Про це повідомляє "Медіаосвіта".

The Observer, настаріше у світі недільне видання, святкує 220-річчя. Заснована у 1791, газета The Observer зараз входить у структуру медіахолдингу Guardian Media Group, а у своїх "політичних поглядах" переважно дотримується ліберальної або соціал-демоктратичної лінії.

Перший випуск газети побачив світ 4 грудня 1791 року, і це було перше у світі недільне видання – В.С. Борн, молодий ірландський підприємець, вирішив відкрити світу "нинішню екстраординарну епоху", сподіваючись, що його чотирьохшпальтова газета матиме успіх. Однак це не спрацювало, і Борн був вимушений продати видання своєму брату, успішному бізнесмену.

Брат Борна, у свою чергу зробив пропозицію фінансувати газету уряду, однак урядовці погодилися на подібний крок у обмін на певну редакційну лінію – в результаті чого The Observer того часу став налаштований антирадикально, зокрема проти таких фігур як Томас Пейн, Френсіс Бердетт та Джозеф Прістлі.

На початку 20 століття редактором газети став журналіст Джеймс Луї Гарвін, який керував газетою майже півстоліття. Гарвін надав виданну вишуканості, взявши курс на публікацію не тільки політичних текстів, але й рецензій на фільми, книги та кіно. Зокрема, одним із найвідоміших авторів першої третини 20 століття став англійський письменник і публіцист Ерік Артур Блер, відомий нам як Джордж Орвелл.

Але іменем, яке асоціюється у сучасного читача із газетою стало без сумніву,  ім’я Девіда Астора, редактора газети у 1948-1975 роки. Саме під час редакторства Астора The Observer "набув своєї ліберальної душі", встановивши у Європі нові репортерські стандарти, висвітлюючі британські, зокрема колоніальні, інтереси.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.