Кривичі повертаються у Росію та Білорусь окремим народом (ФОТО)

Перше товариство реетнізаторов, які стверджують, що білоруси мають балтське кривицьке походження, з'явилося 10 років тому. Тепер їхні однодумці є і в Росії - етнокультурний проект "Кривія" презентували в Москві.

В Білорусі і Тверській області Росії формується нова квазінаціональна ідентичність - кривичі, повідомляє "Национальный акцент".

Лідер кривичів Аляксєй Дзєрмант із Мінська - керівник центру "Крыўя" - представив російським колегам доктрину своєї організації. Згідно з уявленнями членів "Кривії", білоруси є прямими спадкоємцями балто-мовних племен, що співвідносяться з літописними кривичами.

 Прапор тверських кривичів

"Наша історія - не тільки історія етнічності, але й певного типу духовності, - розповів Дзермант. - Це пошук своєї Святої землі не десь далеко - в Єрусалимі чи Римі, а там, де ти є автохтоном і продовжуєш свій рід".

Цей особливий тип духовної культури, у загальних рисах змальований главою центру, представляє собою "язичницько-християнський синкретизм, властивий сільскій общині на посткривічських територіях".

Аляксєй Дзермант вважає головним елементом нової білоруської ідентичності шанування предків ("дідів"). По суті ж "Кривія" є проектом масштабної реетнізації білоруського народу - "повернення до витоків", але вже на балтської етнічній основі.

Білоруський гурт "Криві" і його автентичні піснеспіви

Проте про ступінь впливовості нової теорії говорити важко.

Білоруський музикант Алесь Мікус, один з активістів балтського відродження, оцінює кількість прихильників в кілька сотень людей. З іншого боку, елементи кривицького ренесансу (традиційна етнічна музика, наприклад), за його ж словами, досить популярні серед молоді Білорусі.

Таємниця княжого тризуба. Що символізує наш герб

Тепер спільнота молоді, що поділяє погляди білоруських кривичів з'явилася і в Росії - у Твері. Місцеве етнокультурне об'єднання "Твержа" бачить "пріоритетом своєї діяльності збереження і примноження кривічської традиції, збір та систематизацію знань про світ предків, адаптацію традиційного світобачення до сучасних реалій".

Один із лідерів "Твержі". На своєму сайті вони називають себе язичниками. І дуже люблять рунічне письмо

Об'єднання існує як неформальне співтовариство однодумців, що займаються пошуком кривицьких культурних слідів в західній частині Тверській області. Приміром, його члени відвідують стародавні сакральні місця балтів.

Крім того, тверські кривичі зняли документальний етнографічний фільм про Балтську спадщину свого регіону, розробили власну символіку (прапор, елементи дизайну), які представили у Москві. У планах "Тверської Кривії" - реконструкція традиційного балтського подвір'я.

Російські журналісти відзначають, що можна говорити про "цікавий феномен формування нової квазінаціональной ідентичності, яка досить легко подолала кордон Росії з Заходу, прикладів чому останнім часом майже немає".

 Юбілейна монета Нацбанку Білорусі з зображення останнього кривицького князя Рогволда і його доньки, яку Володимир Великий силоміць узяв собі за дружину

Кривичі - східнослов'янське плем'я, яке в VI-IX сторіччях заселяло територію у верхів'ї Дніпра, Волги та Західної Двини. Головні міста: Смоленськ, Полоцьк, Ізборськ і, можливо, Псков. У IX сторіччі увійшли до складу Київської Русі.

За давньруськими літописами, останнього племінного князя кривичів убив у 980 році київський князь Володимир Святославович (майбутній Володимир Великий).

У частині балтських племен кривичами називали усіх слов'ян. Латиською мовою "Росія" досі звучить як Krievija, а Беларусь — Baltkrievija.

Читайте також: "Повітряна археологія. Як я літав над улюбленим містом Володимира Великого"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.