Мінкульт відкриє пам'ятну дошку керівнику кіношників УРСР

В четвер, 19 січня о 14:00 у київському Будинку кіно відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки Тимофію Левчуку з нагоди 100-річного ювілею від дня його народження.

Про це повідомляє прес-служба Мінкультуризму.

У відкритті візьмуть участь Міністр культури Михайло Кулиняк, кінорежисер Микола Мащенко, голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, кінематографічна спільнота.

Тимофій Васильович Левчук (1912-1998) – український кінорежисер, народний артист України, народний артист СРСР, професор, лауреат Шевченківської премії. З 1963 року до початку 1990-х обирався першим секретарем правління Союзу кінематографістів України.

Народився в селі Бистрівка Житомирської області. У 1930 р. закінчив Коростишівський педагогічний технікум, а у 1934 р. – Київський кіноінститут, отримавши спеціальність "кінорежисер". Від 1935 р. його творча доля пов’язана з Київською кіностудією ім. О.П.Довженка.

"Дума про Ковпака" Левчука - український радянський блокбастер

Починав у середині 1930-х років в якості асистента режисера у фільмах "Прометей" Івана Кавалерідзе та "Вершники" Ігоря Савченка.

У період 1946-1955 років зняв низку документальних фільмів – "Київ", "Гоголь", "Зоря над Карпатами" – та екранізував театральні вистави "В степах України", "Калиновий гай", "Полум’я гніву".

Режисер художніх фільмів "Іван Франко" (1956), "Киянка" (1958), "Закон Антарктиди" (1963), "Два роки над прірвою" (1967), "Помилка Оноре де Бальзака" (1969), трилогія "Дума про Ковпака" (1973-1976), "Від Бугу до Вісли" (1980), "І в звуках пам'ять відгукнеться…" (1986) та інші.

Читайте також: "Найпопулярніші фільми Української РСР і решти Союзу"

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".