Анонс: священик Жураковський і молодіжна православна громада (1920-30-ті)

УПЦ МП запрошує на круглий стіл "Київські свідки Правди і спадок священика Анатолія Жураковського".

Захід відбудеться 6 лютого о 18:30 за адресою: галерея "Соборна", Залізничне шосе, 3 (місце будівництва Свято-Володимирського Кафедрального собору).

У межах круглого столу видавництво "Дух і літера" презентує нову книгу із серії "Свідки правди" – збірку проповідей і статей київського священомученика Анатолія Жураковського "Ми спасаємося Його життям".

Презентація приурочена до днів пам'яті новомучеників і сповідників Української православної церкви.

Священик Анатолій Жураковський (1898–1937) – новомученик, сповідник віри, богослов, духовний письменник. Учень видатних київських філософів і богословів В.Зеньковського, В.Екземплярського та П.Кудрявцева, активний діяч Київського релігійно-філософського товариства.

 

В часи більшовицьких гонінь на Церкву приймає священний сан і засновує молодіжну громаду, яку за інтенсивністю духовного життя і значенням для суспільства можна порівняти з московською громадою батьків Алексія та Сергія Мєчових.

Після арешту і заслання 1923–1924 рр. отця Анатолія знову заарештовують 1930 р. і в 1937-му розстрілюють у таборі за вироком "трійки".

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.